Свої серед чужих, чужі серед своїх?
У продовження розмови про відчуття перебування у чужому середовищі.
У поїздці Словаччиною помітили з чоловіком такий парадокс - коли подорожуємо Україною, нас відразу трактують як «чужих», «приїжджих» (напевно, за зовнішнім виглядом та поведінкою), а у сусідніх країнах - як своїх, допоки не чують акцент або чужу мову. Чи то наші селяни менш до туристів звикли, чи то ми настільки зовнішнім виглядом від них відрізняємось... Чи це особливість нашої культури - відразу насторожено (іноді навіть вороже!) ставитись до незнайомих осіб?
У поїздці Словаччиною помітили з чоловіком такий парадокс - коли подорожуємо Україною, нас відразу трактують як «чужих», «приїжджих» (напевно, за зовнішнім виглядом та поведінкою), а у сусідніх країнах - як своїх, допоки не чують акцент або чужу мову. Чи то наші селяни менш до туристів звикли, чи то ми настільки зовнішнім виглядом від них відрізняємось... Чи це особливість нашої культури - відразу насторожено (іноді навіть вороже!) ставитись до незнайомих осіб?