sinnerman
голосом Ніни Сімóн, густим як машинне мастило
на темних водах затоки Ґданської, чи то Ґудзона
тебе накриває хвилею, всього до останньої звивини,
і місяць зловісно блимає крізь рвану діру озонову
та джаз залишає можливими всі потаємні виходи,
проводить тебе підкопами тісної, як спогад, теми
у клітці грудній ув’язнений чекаєш, коли тебе вихопить
сукні її блискавка, тіло її ебенове
під чорним жіночим голосом поповзом, хтивим полозом
щось у тобі вгинається - може, то міст над прірвою?
жінка здається першою, першою і останньою
наче вода покірною наче загибель вірною