На країну мрій ми (дівчата з "човна") були запрошені Андрієм Гончаром. За його задумом ми малися плести вінки, обливати всіх водою, супроводжувати живий вогонь, і взагалі, створювати такий собі автентичний натовп купальських дівчат. Дійство малося почати в третій біля Андріївської церкви.
Отож опів на третю я була там. Сподівалася одразу включитись в киплячу роботу по підготовці свята, але побачила лише кілька машин, купку чекаючих людей, і потоки туристів. Згодом під'їхало ше кілька машин, з яких почали вивантажувати Купайла і Марену, а також - рулони кольорової тканини. Що мала робити, я так і не зрозуміла. Дівчата, котрі прийшли пізніше, теж пояснити нічого не могли. Згодом підійшла заклопотана тітонька, спитала, чи ми - то ми і роздала всім "бризгалки" ("наберете води в бідоні і поливатимете людей") і... футбольні дудки (???) Ховаючи подалі за спини неавтентичні дудки, ми затусувались подалі в куточок, супроводжувані кількома фотографами-добровольцями. Через деякий час приїхала преса. Познімавши Купайла з Мареною в усіх ракурсах і занудившись чекати початку дійства, вони накинулись на нас. Отож картина: коло професійних відео-, фото-камер, а в центрі - розгублена купка дівчат в автентичному вбранні. Потім у нас брали інтерв'ю зо п'ять різних каналів. Зрештою, по прибутті пана Скрипки, нас облишили. По здобутті живого вогню, натовп поволі рушив за Ніною Матвієнко, яка гордо везла смолоскип, сидячи на байку позаду справжнього пузатого байкера =) Ми ж лишилися на місці, не знаючи що робити. Нам піднесли прапори, наказали розібрати, набрати води і швидко йти слідом за "колоною". Оскільки обіцяного "бідона з водою" ми не знайшли, довелось наповнити "бризгалки" бонаквою, яку підвезли для пиття. Підійшов Андрій з живим вогнем - і ми рушили. Отут і почалось найцікавіше. Андрій намагаючись наздогнати байк, мчав крізь натовп, а за ним - намагаючись втримати все те добро в руках(прапор, бризгалка, дудка, вінок), підбігаючи, рушили ми. Колону супроводжував натовп фотографів і мовчазний дядько-міліціонер, який відганяв нетерплячих з проїжджої частини. Дівчата розійшлись і ляпали водою у вікна проїжджаючих машин. Також обливанню підлягали невинні перехожі, які витріщались на ходу. Зрештою ми щасливо дійшли до співочого поля, виливши всю воду (дехто підзаправився по дорозі в квадраті на площі слави=)); і нахабно пройшовши у віп-зону, сіли відпочити. Були ше зустрічі давніх знайомих, нові знайомства (там же здибалась
ruda_ganna , її фотик також пройшов очищення водою=)), були американці, які спостерігали за тим як ми їмо, а потім довго фотались з нами й розказували вірші Шевченка, було пиво й смажені ковбаски... Увечері, не дочекавшись запалення ватри, я звалила додому - в неділю ми мали їхати на Захід, тре було збирати речі. Переглядаючи в тирнеті фоти й звіти, зрозуміла, що не можна планувати дві події підряд - одну з них обов'язково пропустиш.
Через відсутність власного девайса, пощу знайдені в тирнеті фоти наших дівчат:
пи.си. прошу пробачення за відсутність посилань на авторів фот, здирала їх з різних джерел для історії, не додумалась збрегти посилання=)"
Фоти з країни:
http://foto.online.ua/gulag/117/ http://www.narodnapravda.com.ua/tags/tag_%CA%F0%E0%BF%ED%E0+%EC%F0%B3%E9/