рефлекисия ВИЭ 2012
Тиждень вже минув від фестивалю до якого ми готувались останні півроку. Все відкладав на потім написання цього посту - звідів і фото і відео є досить, робити ще один - якось тупо, напишу просто таку собі рефлексію - яким фест був для нас і для мене зокрема.
Перше - дорога. З водіями поталанило, спокійні та добродушні мужики, за весь час жодного конфлікту з ними +один майже 20 років прожив в Москві - не блукали не разу. Дуже підмогнув кондиціонер в автобусі - з вулиці ховались від спеки в автобус.
Не дивлячись на це - дорога що зайняла в один кінець с півтора доби все-таки була може і не пекельним але випробуванням. Крім того це випробування було сильно підсолоджено очікуванням фесту.
Митниця - по дорозі туди - 6 годин, по дорозі назад 3 години. Не один раз собі подякував, що всі документи в тч і на комплекти і мушкети були підготовлені завчасно, з кольоровими копіями , всіма необхідними експертизами. Питань не виникало, єдине що попросили заповнити на наші комплекти митні декларації - от тож кордон в обох напрямах проходили в паперовій волокіті.
Розпланували виїзд таким чином щоб заїхати одними з перших - четвер мати на відпочинок оглядини Москви, а після фесту ще один день мати на екскурсійну програму.
Заїхали в четвер з ранку поставили табір (справа практики - десь за годину півтори), відпочили. Після 15 00 - люб’язно влаштована організаторами екскурсія в ГИМ і на Червону площу.
Слідувати прикладу поляків і чехів - їхати в строях не було бажання (заради одного вдалого знімка таскатись в метро і по місту в суконному одязі і взуті не розрахованому на асфальт - зіпсувати собі враження від екскурсії), тож обмежились клубними футболками. Екскурсія була цікава, але за півтори години оглянути навіть перший поверх одного з найбільших музеїв Росії - утопія. Фактично музеєм пробіглись. З іншого боку - на емоціях ніхто не був налаштований на глибоке занурення в експозицію.
Червона площа на людину що там раніше не була справляє дивне враження - своєрідна мега розвіртуалізація - всі все знають і бачили не раз а тут все то саме але в жуву J))) інколи не віриться навіть.
Ну а далі був фест - в звітах Блеки про нього є все. Додати особливо намє що.
http://kamienczanka.livejournal.com/226132.html#cutid1 http://kamienczanka.livejournal.com/225917.html#cutid1 http://kamienczanka.livejournal.com/225736.html#cutid1
Для мене захід відзначився декількома речами:
- завершення гештальту великих формацій. Приблизно з 2009 на практиці, і десь з 2007 року в теорії, організовуючи заходи однією з ключових ідей ми ставили - зведення учасників в загони не за клубною приналежністю, а по родам зброї і особливостям тактики , що вони відтворюють. Перші мінімальні успіхи в цьому напрямі - ЗГ 2010- десятки відпрацювали, загальна ж коробка була громіздка і фортеці для неї не вистачило. 2011 - вийшли в поле і коли все вже йшло своїм чередом - сталась подія, яка вибила нас з 17 ст. на добрих півроку. І ось, нарешті тут, в Москві, планети стали на наш бік. Учасників сотні, ресурс і мотивація на висоті. І задумані нами раніше коробки запрацювали. Запрацювали майже ідеально (досвіду не вистачало але все одно, жодна з коробок не розвалилась, більше того вони взаємодіяли). Результат - видовищна і більш менш безпечна битва.
- Масова розвіртуалізація да просто зустріч з багатьма друзями. Позаяк фест намічався масштабний і умови для учасників були досить вигідними - зібрались всі кого можна лише згадати (хібашо за рідким виключенням). Тож зустрічі протягом фесту не переставали відбуватись. Що до розвіртуалізації - в мене є досить об’ємне коло людей з яким я спілкуюсь і знайомий виключно в мережі, на фестивалі це коло стало десь втричі меншим. Приємно було нарешті потиснути руку Ігорю Філатову з Москви (не зачепись ми з ним язиками на Тоже форумі в 2004 році про 17 ст. хто знає може і Терри б не було, і все інше теж виглядало б зовсім інакше.) І таки зустрічей було не одна і не дві.
- Москва і Росія, Народився я в Московській обл.. .Кашира. якийсь час там проживав. От ніколи б не подумав, що через майже 20 років повернутись буде так приємно.
- Наша група. Коли повертались, тільки переїхали кордон всі почали дзвонити своїм рідним і друзям. Я подзвонив додому, набрав нашого Антіна, що через проблеми з здоровям не зміг поїхати і ….. залип. Просто зрозумів, що майже всі до кого я можу зараз - в цьому автобусі.
- прибульці , що весь час літали над табором і фестом
Після фесту ще день присвятили огляду Москви, встигли не багато - Воробьёви гори, Новодевічій монастир і кладовище при ньому, Арбат.
Потім півтора доби дороги назад, митниця і т.д.- нічого оригінального.
Власне відчуття після фестивалю - позитив і легкий сум, що до того що все закінчилось. Питання на майбутнє - якими мають бути фести надалі, що робити в нас без ресурсу і власними силами? Як втримати марку якісного фесту? Періодично виникає бажання послати все під три чорти і лише їздити до когось J