і знову товтри
Чогось не відпускають мене Товтри, от сьогодні знову зранку на велосипед і на Нігинську дорогу. Позаяк всі мої колеги на роботах вирішив їхати сам. Не пожалкував ніразу.
Для початку кортіло ближче познайомитись з "Чотирма кавалерами" (цікава назва - кавалер - кавальєр, а кавальєр це додаткова підвищена позиція в бастіонній фортифікації, походження слів кавалер і кавальєр однакове - вершник ). Відкинувши лінь виїзжаю майже на самий верх і не дарма, краєвид мене не розчарував.
В північному напрямі червоніють поля укриті польовими квітами - в першу чергу маками.
З інших сторін теж важко відвести очі.
Довго не роздумую - прямую до кольорових полів. Зблизька вони ще більше вражають.
По дорозі теж сумувати не доводилось - перше що здивувало - багато птахів, що тікають практично вже з під колеса, ось наприклад лелека, що підпустив до себе майже на 4-5 метрів
Перед очима несподівано відкривались картини, що ніби зійшли з сторінок дитячої книжки.
і на останок просто добив ось цей пам'ятник, що скромно тулився біля дороги (написи на ньому зроблені з чотирьох сторін от тож довелось в фотку всі боки монтувати)
історія пам'ятника приблизно така:
"Проте, є тут і свої вельми цікаві пам'ятки, які створені як природою, так і руками односельців. Одна з них - пам'ятний знак про скасування кріпосного права в Нігині. Цей твір монументального мистецтва, який місцеві називають "Фігурою", встановлено 19 лютого 1911 р. на честь п'ятдесятиріччя царського маніфесту про звільнення селян. Високий пагорб при в'їзді до села сьогодні прикрашає скульптурна композиція з трьох елементів. На тесаному камені - хрест, оздоблена ікона Казанської Божої матері та, як на сьогодні, вельми дивний напис. Пам'ятний знак виготовили майстри із сусіднього села Залуччя. "За це одержали великі гроші від Афанасія Саприги. Хто ж він, ентузіаст? З архівних джерел відомо, що вміло скористався дарованою царем волею, став міцним середняком", - розповіла завідуюча Нігинським народним історико-краєзнавчим музеєм Ніла Слободян. Відомо, що добродій Афанасій, крім особистих пожертвувань, був організатором благородної справи, на яку зібрали кошти його односельці. Видно, добряче дістали місцеві поміщики селян, що вони і через 50 років про це згадували. Історичні матеріали свідчать, що у 1845 р. Нігинський поміщик Савдей Сарнецький дістав регламент, який давав пану право карати кріпаків "за непокору і лінощі" - 25-ма ударами різкою, управителю - не більш як 15-ма, економу або прикажчикові - п'ятьма. Вагітних жінок шмагали по одежі й удвічі слабшими ударами. Крім того, голили голови, заковували в кайдани, обливали холодною водою, тримали в погребах. І тільки хвороба рятувала від кари.На жаль, пам'ятний знак було знищено при радянській владі, яка нищила споруди, на яких були хрести. "Тільки наприкінці вісімдесятих років наші односельці Анатолій Пруста та Микола Вознюк виготовили хрест із цементу, - зазначила Ніла Петрівна. - Та написи на пам'ятнику збереглися, хоча і були затерті вапном та піском. І вже в часи незалежності України один зі старожилів - Олександр Мойсейович Дорош переказав їх по пам'яті. З допомогою художника Аркадія Гаврилюка, ми дісталися цих написів, відновили їх: "Негинские поселяне при сердечном участии Афанасия Сапрыги воздали сей знак спасения, дабы помнили, что крестьяне вольны от крепостничества. Поминай труд-неволю бывших крепостных. Пожелаем на их долю вечных благ земных. Боже властный, дай рай прекрасный Царю освободителю, народу победителю.
В память освобождения крестьян 1861 г. 19 февраля 1911 г.""
П.С. вже повернувшись дізнався, що за селом ще є три печери, от тож, буду ще крутити педалі в ті краї.
Для початку кортіло ближче познайомитись з "Чотирма кавалерами" (цікава назва - кавалер - кавальєр, а кавальєр це додаткова підвищена позиція в бастіонній фортифікації, походження слів кавалер і кавальєр однакове - вершник ). Відкинувши лінь виїзжаю майже на самий верх і не дарма, краєвид мене не розчарував.
В північному напрямі червоніють поля укриті польовими квітами - в першу чергу маками.
З інших сторін теж важко відвести очі.
Довго не роздумую - прямую до кольорових полів. Зблизька вони ще більше вражають.
По дорозі теж сумувати не доводилось - перше що здивувало - багато птахів, що тікають практично вже з під колеса, ось наприклад лелека, що підпустив до себе майже на 4-5 метрів
Перед очима несподівано відкривались картини, що ніби зійшли з сторінок дитячої книжки.
і на останок просто добив ось цей пам'ятник, що скромно тулився біля дороги (написи на ньому зроблені з чотирьох сторін от тож довелось в фотку всі боки монтувати)
історія пам'ятника приблизно така:
"Проте, є тут і свої вельми цікаві пам'ятки, які створені як природою, так і руками односельців. Одна з них - пам'ятний знак про скасування кріпосного права в Нігині. Цей твір монументального мистецтва, який місцеві називають "Фігурою", встановлено 19 лютого 1911 р. на честь п'ятдесятиріччя царського маніфесту про звільнення селян. Високий пагорб при в'їзді до села сьогодні прикрашає скульптурна композиція з трьох елементів. На тесаному камені - хрест, оздоблена ікона Казанської Божої матері та, як на сьогодні, вельми дивний напис. Пам'ятний знак виготовили майстри із сусіднього села Залуччя. "За це одержали великі гроші від Афанасія Саприги. Хто ж він, ентузіаст? З архівних джерел відомо, що вміло скористався дарованою царем волею, став міцним середняком", - розповіла завідуюча Нігинським народним історико-краєзнавчим музеєм Ніла Слободян. Відомо, що добродій Афанасій, крім особистих пожертвувань, був організатором благородної справи, на яку зібрали кошти його односельці. Видно, добряче дістали місцеві поміщики селян, що вони і через 50 років про це згадували. Історичні матеріали свідчать, що у 1845 р. Нігинський поміщик Савдей Сарнецький дістав регламент, який давав пану право карати кріпаків "за непокору і лінощі" - 25-ма ударами різкою, управителю - не більш як 15-ма, економу або прикажчикові - п'ятьма. Вагітних жінок шмагали по одежі й удвічі слабшими ударами. Крім того, голили голови, заковували в кайдани, обливали холодною водою, тримали в погребах. І тільки хвороба рятувала від кари.На жаль, пам'ятний знак було знищено при радянській владі, яка нищила споруди, на яких були хрести. "Тільки наприкінці вісімдесятих років наші односельці Анатолій Пруста та Микола Вознюк виготовили хрест із цементу, - зазначила Ніла Петрівна. - Та написи на пам'ятнику збереглися, хоча і були затерті вапном та піском. І вже в часи незалежності України один зі старожилів - Олександр Мойсейович Дорош переказав їх по пам'яті. З допомогою художника Аркадія Гаврилюка, ми дісталися цих написів, відновили їх: "Негинские поселяне при сердечном участии Афанасия Сапрыги воздали сей знак спасения, дабы помнили, что крестьяне вольны от крепостничества. Поминай труд-неволю бывших крепостных. Пожелаем на их долю вечных благ земных. Боже властный, дай рай прекрасный Царю освободителю, народу победителю.
В память освобождения крестьян 1861 г. 19 февраля 1911 г.""
П.С. вже повернувшись дізнався, що за селом ще є три печери, от тож, буду ще крутити педалі в ті краї.