Дніпро
Раніше я не любив це місто... Можливо тому, що перше знайомство відбулося взимку, в сильний мороз. Місто видавалося похмурим, сірим та непривітним. Запам'яталися тріщини на порожніх напівзруйнованих будівлях 1-ї міської лікарні майже в центрі міста, невиховані водії джипів, вода, що стояла на рейках метрополітену...
Звичайно, все то лишилося і нині. Скаженний автомобільний рух і затравлені пішоходи, неймовірна кількість надписів вздовж центрального проспекту "бутік" та "кутюр", кожен другий бар, вважаючий за необхідну умову виживання застосовувати приставку "топлесс"...
Але нині старий Катеринослав, як його називали колись, Січеслав, як його стараються називати зараз патріоти, і просто Дніпро, як його звуть всі, забувши про стару радянську приставку на честь "таваріща Пєтровського" зустрів мене ранішнім дощем... Я міг взяти таксі і рушити в готель додивлятися сни... Але умите і свіже в ранню годину місто тягнуло до себе, кликало пройтися порожніми чистими вуличками, просто зрозуміти і полюбити його...
Фотогалерея тут:
http://pics.livejournal.com/haidamac/gallery/00006eah