Purgatorio · Canto XXV
Спробувала перекласти кілька терцин із XXV пісні "Чистилища", мені найцікавіших: з гречним випадом на адресу Аверроїса, intellectus possibilis i коротеньким резюме аквінатівської відкладеної гомінізації. Що я вам скажу: terza rima - не для слабаків. Величезна пошана Євгену Дроб’язку і Максиму Стрісі, які подолали всю цю махіну...
Anima fatta la virtute attiva
qual d'una pianta, in tanto differente,
che questa è in via e quella è già a riva,
tanto ovra poi, che già si move e sente,
come spungo marino; e indi imprende
ad organar le posse ond' è semente.
Or si spiega, figliuolo, or si distende
la virtù ch'è dal cor del generante,
dove natura a tutte membra intende.
Ma come d'animal divegna fante,
non vedi tu ancor: quest' è tal punto,
che più savio di te fé già errante,
sì che per sua dottrina fé disgiunto
da l'anima il possibile intelletto,
perché da lui non vide organo assunto.
Apri a la verità che viene il petto;
e sappi che, sì tosto come al feto
l'articular del cerebro è perfetto,
lo motor primo a lui si volge lieto
sovra tant' arte di natura, e spira
spirito novo, di vertù repleto,
che ciò che trova attivo quivi, tira
in sua sustanzia, e fassi un'alma sola,
che vive e sente e sé in sé rigira.
З начал батьківських постає душа,
Така ж, як у рослини - в тім одміна,
Що та межі дійшла, ця ж - вируша
У путь далекий, у трудах невпинна:
Мов гриб морський, уже рухлива й чула,
І далі проростає, мов зернина.
Така зачаття сила в серці була,
Щоб ширить стрій і лад, і в кожнім члені
Природа досконалості добула.
Та слухай далі: речі небуденні.
Як із тварини можуть стати люди -
Про те судили хибно й не зелені.
Так і мудрець один піддавсь облуді:
Можливий розум із душею розлучив,
Бо органа не знав в його оруді.
Відкрий же серце, щоб не марно вчив;
І знай: коли в розвої мозок плоду
Досяг вершини і на ній спочив,
До витвору мистецького природи
Першорушій торкнеться: незникомий
Вдихає дух новий як нагороду,
Що сили всі згуртує вже відомі
В діяльну сутність і єдину душу -
Живу, чутливу і самосвідому.
Anima fatta la virtute attiva
qual d'una pianta, in tanto differente,
che questa è in via e quella è già a riva,
tanto ovra poi, che già si move e sente,
come spungo marino; e indi imprende
ad organar le posse ond' è semente.
Or si spiega, figliuolo, or si distende
la virtù ch'è dal cor del generante,
dove natura a tutte membra intende.
Ma come d'animal divegna fante,
non vedi tu ancor: quest' è tal punto,
che più savio di te fé già errante,
sì che per sua dottrina fé disgiunto
da l'anima il possibile intelletto,
perché da lui non vide organo assunto.
Apri a la verità che viene il petto;
e sappi che, sì tosto come al feto
l'articular del cerebro è perfetto,
lo motor primo a lui si volge lieto
sovra tant' arte di natura, e spira
spirito novo, di vertù repleto,
che ciò che trova attivo quivi, tira
in sua sustanzia, e fassi un'alma sola,
che vive e sente e sé in sé rigira.
З начал батьківських постає душа,
Така ж, як у рослини - в тім одміна,
Що та межі дійшла, ця ж - вируша
У путь далекий, у трудах невпинна:
Мов гриб морський, уже рухлива й чула,
І далі проростає, мов зернина.
Така зачаття сила в серці була,
Щоб ширить стрій і лад, і в кожнім члені
Природа досконалості добула.
Та слухай далі: речі небуденні.
Як із тварини можуть стати люди -
Про те судили хибно й не зелені.
Так і мудрець один піддавсь облуді:
Можливий розум із душею розлучив,
Бо органа не знав в його оруді.
Відкрий же серце, щоб не марно вчив;
І знай: коли в розвої мозок плоду
Досяг вершини і на ній спочив,
До витвору мистецького природи
Першорушій торкнеться: незникомий
Вдихає дух новий як нагороду,
Що сили всі згуртує вже відомі
В діяльну сутність і єдину душу -
Живу, чутливу і самосвідому.