Зі скарбниці дядька Петра
«Каже, людське м’ясо солодкувате, тільки терпке... Чув? Коли
роблять на Сєвєрі побєг, то там не дуже (нрзб)... На Сєвєрі побєг, обично штири
чоловіки, п’ятого
- годують «кабанчика», молодого парня годують харашо там ці ж вори. І коли побєг роблять, троє суток ідуть,
він охляє, засинає, вони його ріжуть, м’ясо обрізають, у вєщмішки, в торби собі... А до станції... Сама ближча станція:
якщо 250 кілометрів, тебе зловлять. Тра кілометрів 400-500 тайгою йти. В
кожного ніж. І це йдеш і йдеш, постругав трохи цього м’яса, з’їв. А вже як в них кончилось м’ясо, то вже, каже,
так-о куняєш, але на ножа (штрикає себе уявним ножем-пальцем в обличчя. - H. Norkus), ано з лиця
кров бризкає, щоб не заснути, бо тебе зара заріжуть. Чув?...»