Фандорін нарешті почав писати щоденника.
Таки ста
лось! Якщо вірити роману "Черный город", то Ерасту Фандоріну .... гм.... кажись 58. Й він успішно почав вести щоденник, щоб розвивати себе. Ну і не лише себе. Свій дух там... інтєлєктіше й всяке таке.
Якщо вірити Акуніну (а він швидше є дослідником, ніж просто письменником, тому швидше вірю, ніж ні), то персонаж його пера вів щоденник доволі специфічний. Але від того він не стає менш цікавим. Навіть більше - дуже навіть оригінальну систему запропонував Борис Акунін в своєму романі.
Коротше. Ніккі-до - так си називає та система, яка описана в "Черном городе". Кожен день треба було робити записи, які потім не перечитувались, а знищувались. В прямому значенні цього слова. Тобто тут натяк на те, що ніякі нащадки не зможуть почитати слова прапрапрапрадіда, і взагалі - писання є виключно для того, аби дисциплінувати то всьо, що є всередині голови, душі і тіла.
Формула, за якою Фандорін вирішив вести щоденні записи, зводилась до наступного:
"Дерево - Клинок - Іній".
Перший розділ щоденних записів - це зусилля розуму. Типу дерево, яке робить зусилля, щоб дорости догори, до сонячного світла. В цій частині щоденника треба було записувати якісь корисні речі, що дізнаєшся за прожитий день. Якщо вірити роману, то Фандорін часто міг виписувати якісь цікавинки з журналу чи з газети.
Друга частина - "Клинок" - це плани. Зрозуміло, що дуже на цьому робиться наголос. Все ж Акунін пише детективи, посєму його персонаж просто не може не висловлювати все те, що збирається робити в майбутньому, бо як же ж інакше ми можемо дізнатись про хід його дедуктивноспрямованих думок?
Ну й найважча частина. "Іній". Тут треба було записати якийсь мудрий до неможливості вислів. :) Однозначно, що мудрість - то питання відносне (все по Ейнштейну). Але відрізнити "мудру" штуку від такої, що віддає штучністю - раз плюнути.
У героя книги виходило не ахті як. Воно й зрозуміло. Якщо він і писав щось таке, що потенційно могло називатись мудрістю, то все одно знаходив потім в себе в голові відповідник якогось народного прислів'я. При чому воно звучало набагато влучніше та мудріше, ніж те, що писав Ераст у своєму щоденнику.
Не буду говорити, чим завершилась ця історія - краще почитайте "Черный город" Бориса Акуніна й самі дізнайтесь
Правда, не зовсім розумію, чи насправді така особистість, якою був хай надуманий, але все ж харизматичний Ераст Фандорін, зміг здогадатись про необхідність ведення щоденника вже в такому серйозному віці... Але то вже деталі літературні.
Коротше - ведіть щоденні записи, і буде вам щастя, здоров'я та успiх.
лось! Якщо вірити роману "Черный город", то Ерасту Фандоріну .... гм.... кажись 58. Й він успішно почав вести щоденник, щоб розвивати себе. Ну і не лише себе. Свій дух там... інтєлєктіше й всяке таке.
Якщо вірити Акуніну (а він швидше є дослідником, ніж просто письменником, тому швидше вірю, ніж ні), то персонаж його пера вів щоденник доволі специфічний. Але від того він не стає менш цікавим. Навіть більше - дуже навіть оригінальну систему запропонував Борис Акунін в своєму романі.
Коротше. Ніккі-до - так си називає та система, яка описана в "Черном городе". Кожен день треба було робити записи, які потім не перечитувались, а знищувались. В прямому значенні цього слова. Тобто тут натяк на те, що ніякі нащадки не зможуть почитати слова прапрапрапрадіда, і взагалі - писання є виключно для того, аби дисциплінувати то всьо, що є всередині голови, душі і тіла.
Формула, за якою Фандорін вирішив вести щоденні записи, зводилась до наступного:
"Дерево - Клинок - Іній".
Перший розділ щоденних записів - це зусилля розуму. Типу дерево, яке робить зусилля, щоб дорости догори, до сонячного світла. В цій частині щоденника треба було записувати якісь корисні речі, що дізнаєшся за прожитий день. Якщо вірити роману, то Фандорін часто міг виписувати якісь цікавинки з журналу чи з газети.
Друга частина - "Клинок" - це плани. Зрозуміло, що дуже на цьому робиться наголос. Все ж Акунін пише детективи, посєму його персонаж просто не може не висловлювати все те, що збирається робити в майбутньому, бо як же ж інакше ми можемо дізнатись про хід його дедуктивноспрямованих думок?
Ну й найважча частина. "Іній". Тут треба було записати якийсь мудрий до неможливості вислів. :) Однозначно, що мудрість - то питання відносне (все по Ейнштейну). Але відрізнити "мудру" штуку від такої, що віддає штучністю - раз плюнути.
У героя книги виходило не ахті як. Воно й зрозуміло. Якщо він і писав щось таке, що потенційно могло називатись мудрістю, то все одно знаходив потім в себе в голові відповідник якогось народного прислів'я. При чому воно звучало набагато влучніше та мудріше, ніж те, що писав Ераст у своєму щоденнику.
Не буду говорити, чим завершилась ця історія - краще почитайте "Черный город" Бориса Акуніна й самі дізнайтесь
Правда, не зовсім розумію, чи насправді така особистість, якою був хай надуманий, але все ж харизматичний Ераст Фандорін, зміг здогадатись про необхідність ведення щоденника вже в такому серйозному віці... Але то вже деталі літературні.
Коротше - ведіть щоденні записи, і буде вам щастя, здоров'я та успiх.