Басейн
довго збиралась записатись в басейн. мотивуючим фактором була наявність в мене "шкільного" посвідчення (дали на нім. курсах), який дає знижку: замість 50+ євро за 11 відвідувань всього 20+).
дуже боюсь отого першого разу в нових закладах - який там алгоритм, куда там йти, де шо ставити, де передягатись уфффф.
в середу четвер пятницю зіжмакала силу волі в кулак і пішла!
обломчик: моє посвідчення на мене не діє, бо мені більше 27 років (вміють же підняти настрій..і так ті роки рахуєш блін :))
далі по порядку. кожен крок - то маленьке тупилово з мого боку. можливо, існують такі ж боягузливі люди як я, що їм це може стати у нагоді..
- купила одноразовий квиток, по якому можна там хоч весь день стирчати (приймають тільки налічку).
- потім квиток тре просунути в дзюрку, шоб пікнуло і можна було пройти турнікет.
- потім тре зняти вуличне взуття і до перевдягальних кабінок вже йти в змінному.
- а кабінки там такі, шо дверки з обох сторін і не закриваються на замок! тіпу в одні двері зайшов, передягнувся і в другі вийшов вже до душу. (тут я випадково побачила те, що не хотіла бачити!!!)
- потім кладеш речі в шкафчик і закриваєш його за 1 євро залог. ключ причіплений до ремінця, який можна одягти на руку і плавати з ним.
- душ - це одна велика кімната з декількома емм...душами в стіні. ех, теж ніякої приватності.
- і потім нарешті басейн. я, маючи в памяти австрійський басейн, де куча лежаків, кафе і всяка рекреаційна інфраструктура, взяла з собою книжку почитати. а там нічого такого не було. декілька шезлонгів, на яких крім мене ніхто не лежав. чомусь всі тільки плавали.
- басейн на 25 м. з однієї сторони відгорожений шматок для тих, хто з "плавальними макаронами" вчиться тільки, потім декілька доріжок для шустрих пацанчиків в шапочьках і окулярах (вони носились як катери на чорному морі і бризкали мені на мої суходільні окуляри), а потім простір для повільно розсєкающих пенсіонерів, серед яких і я собі. туди-сюди я пропливла 25 разів, це вроді 1.5 км.
і я була не права, коли думала, шо на наступний день в мене будуть руки боліти там, чи спина..ШИЯ! я сьогодні ледве повертаю її.
хоча це не дивно: шоб зрозуміти як я плаваю, тре уявити собаку із задертою головою і мельтешащими передніми лапками (я кримчанка! чо).
пробула я там години 3, чергуючи плавання з читанням.
а шоб голову феном посушити, тре 5 центів в автомат кинути.
а шоб вийти з басейну, треба знову карточку в турнікет запхати, а не намагатись його зламати.
думаю, буду раз на тиждень ходити. не так вже там і страшно. тре тільки взнати, коли людей менше.
дуже боюсь отого першого разу в нових закладах - який там алгоритм, куда там йти, де шо ставити, де передягатись уфффф.
в середу четвер пятницю зіжмакала силу волі в кулак і пішла!
обломчик: моє посвідчення на мене не діє, бо мені більше 27 років (вміють же підняти настрій..і так ті роки рахуєш блін :))
далі по порядку. кожен крок - то маленьке тупилово з мого боку. можливо, існують такі ж боягузливі люди як я, що їм це може стати у нагоді..
- купила одноразовий квиток, по якому можна там хоч весь день стирчати (приймають тільки налічку).
- потім квиток тре просунути в дзюрку, шоб пікнуло і можна було пройти турнікет.
- потім тре зняти вуличне взуття і до перевдягальних кабінок вже йти в змінному.
- а кабінки там такі, шо дверки з обох сторін і не закриваються на замок! тіпу в одні двері зайшов, передягнувся і в другі вийшов вже до душу. (тут я випадково побачила те, що не хотіла бачити!!!)
- потім кладеш речі в шкафчик і закриваєш його за 1 євро залог. ключ причіплений до ремінця, який можна одягти на руку і плавати з ним.
- душ - це одна велика кімната з декількома емм...душами в стіні. ех, теж ніякої приватності.
- і потім нарешті басейн. я, маючи в памяти австрійський басейн, де куча лежаків, кафе і всяка рекреаційна інфраструктура, взяла з собою книжку почитати. а там нічого такого не було. декілька шезлонгів, на яких крім мене ніхто не лежав. чомусь всі тільки плавали.
- басейн на 25 м. з однієї сторони відгорожений шматок для тих, хто з "плавальними макаронами" вчиться тільки, потім декілька доріжок для шустрих пацанчиків в шапочьках і окулярах (вони носились як катери на чорному морі і бризкали мені на мої суходільні окуляри), а потім простір для повільно розсєкающих пенсіонерів, серед яких і я собі. туди-сюди я пропливла 25 разів, це вроді 1.5 км.
і я була не права, коли думала, шо на наступний день в мене будуть руки боліти там, чи спина..ШИЯ! я сьогодні ледве повертаю її.
хоча це не дивно: шоб зрозуміти як я плаваю, тре уявити собаку із задертою головою і мельтешащими передніми лапками (я кримчанка! чо).
пробула я там години 3, чергуючи плавання з читанням.
а шоб голову феном посушити, тре 5 центів в автомат кинути.
а шоб вийти з басейну, треба знову карточку в турнікет запхати, а не намагатись його зламати.
думаю, буду раз на тиждень ходити. не так вже там і страшно. тре тільки взнати, коли людей менше.