UA - > AU - > UA
Чоловіка мали направити у відрядження в Перт (Австралія!) на 2 тижні, і його бос запропонував мені теж поїхати. Я, ясношо, не вагалась :)
В це якось важко було повірити...але от уже візу дали, і от уже квитки куплені, подоставала з шафи захований на верхні полички літній одяг і вйо!
UA - > AU
Сама подорож туди й назад - то вже пригода.
Квитки в нас були такі, що вилітали з Києва у останній день нашої осені, а прилітали туди в перший день їхнього літа.
летіти мали Київ - Москва - Доха (Катар) - Перт.
Прийшли на чек-ін в аеропорт, а нам кажуть: сорі, на вас квитків нема. (квитки купляв бос, в нього з карточки гроші зняли, а S7 авіалінії шось там протупили). І от стоїмо такі в аеропорту розгублені..такий облом.....Бос каже: куплю вам квитки на наступний день. Ми пішли погуляли по Києву (ми без багажа були, просто з наплічниками), заночували у друзів, а зранку нам по пошті прийшли нові квитки (Британськими Авіалініями): Київ - Лондон - Сингапур - Перт.
У Хітроу 5 терміналів, між якими ходять автобуси (хв 10 десь їхати) + черги на секюріті чек, Так шо бажано мати трохи часу між рейсами. Загалом орієнтуватись просто, треба йти за білим кроликом фіолетовими стрілочками "flight connections". Секюріті дуже жосткі: я протупила і забула малий тюбік крему викласти з наплічника, то вони заставили всьо з нього витягти, а потім той тюбік окремо сканували на якомусь приладі. Ше в Хітроу є безкоштовні пів години інтернету від Boingo. Але щоб зареєструватись, треба номер карточки вказати. Я зареєструвалась і позвонила мамі по скайпу, а через пару днів вони з мене зняли 40 доларів! В чоловіка також, хоча ні він ні я не виходили за рамки 30 хвилин. Я їм потім написала лист WTF??, але вони не відповіли. Разводняк якийсь, будьте уважні (обосбливо, якщо ви потім ше раз будете у тому Хітроу і телефон автоматично підєднається до уже відомої йому сітки).
Вилетіли ми в обід 1 грудня, прилетіли 3 грудня о 1 ночі. Саме стрьомне (мені) було летіти з Лондона в Сингапура - то близько 13 годин. Я не розумію, як така бандура (був боїнг 747) може так довго висіти у повітрі. Додатково стрьому додавало те, що чувак коло мене сидів дуже схожий на персонажа з Lost'u:
І цей Джон Лок за шось наїхав на стюарда, через шо останній (схожий на Стіва Джобса, без жартів) довго сидів на корточках і вибачався вибачався. Мені від того було ще більш сюрно і моторошно. І я боялась потім розбудити того Лока пропустити мене в туалет.
В Сингарупі халявний вай-фай, і ше там є Cactus Garden під відкритим небом, який по суміснициву і мєстна курилка. В форсквері пишуть: накраща аеропортова курилка ever!
З Сингапура в Перт ми летіли літаком (аеробус а333) Qantas - це націоналий аероперевізник Австралії. Літак був майже пустий, дуже гарний, нам принесли меню, в якому можна було вибирати, що поїсти + карта вин. + там був снек-бар. І сенсорний монітор в кожного з набором фільмів і всяких розваг, причому багато фільмів цього року. Про засоби безпеки у літаку розказують гравці австралійської команди в крікет.
AU -> UA
Назад летіли дуже цікаво: Перт - Мельбурн - Сінгапур - Лондон - Мюнхен - Київ - Сімферополь.
На карті то виглядає десь так (буква-зю):
Летіли теж Qantas'ом (Airbus a380 - це найбільший пасажирський літак у світі, в нього влазить близько 500 людей). І хоч літаки в них супер-нові, крісла супер-зручні, сервіс на високому рівні і т. д., але на всіх трьох їхніх міжнародних рейсах, якими ми летіли, шось ламалось (перед вилітом :))
На першому рейсі вони не могли закрити двері. Тут варто сказати, шо пілоти детально і цікаво розказують, шо сталось. Тіпу: да, двері поламались, зара будемо ремонтувати... Не хвилюйтесь, ремонтуємо... О, готово! Зара підпишемо пару паперів і полетимо, вибачте за затримку.
На іншому рейсі пілот каже: знаєте, в нас кудись зникла резинка, що має бути між двома частина літака. Зара ми нову причіпимо.
Або: ми тут заливали паливо у бак і зламалась кришечка.
Через цю кришечку ми із Сингапура в Лондон прилетіли на годину пізніше.
Ше у літаку назвали моє прізвище і сказали підійти до жіночки на виході. Жіночка (представник Qantas) тримала у руках наші нові квитки, бо ми вже не встигали на наш рейс в Київ. Це було о 7 ранку в неділю, і згідно тих квитків в Києві ми мали б бути о 3 ранку в понеділок. Страшно незручно, враховуючи, що в нас ше окреме бронювання AirOnix Київ - Сімферополь на вечір неділі. Я вже майже була змирилась, але чоловік вдруг зробив дуже серйозну пику, шо він невдоволений таким сервісом бла-бла-бла, жіночка побігла кудись і принесла папірчик, від руки заповнений. Сказала показати представнику Lufthansa, шоб вони нормальні квитки видали (Лондон - Мюнхен - Київ). І ми побігли (бо виліт у нас через годину аа!!!) по коридорах, потім автобус, потім величезна черга секюріті. Я вхопила за рукав якусь співробітницю і пропросила нас без черги провести, бо запізнюємось. І вона провела :).
Назад ми летіли з багажом. Здали сумку у Перті, а отримати мали у Києві. Сумка, ясношо не встигла за нами, тому ми в Києві написали заявку на пошук з адресою доставки у Сімферополі. В терміналі Д прям цілий відділ займається оформленням тих заявок, вносять все у компютери, дуже ввічливі такі. вони дають папірчик з номером, за яким можна прослідкувати, шо там з багажом. Якщо той номер ввести на сайті Lufthansa, то воно покаже статус.
Вчора нам подзвонили, що знайшли сумку у Франкфурті (!!) :) Сьогодні-завтра привезуть.
Трохи цифр. Загалом пряма відстань з Києва до Перта - десь 12 400 км.
ТУДИ ми летіли із заїздом у Лондон - це гак в протилежну сторону на +4 000 км.
У небі ми тоді провели близько 20 годин.
НАЗАД ми зробили гак у Мельбурн і Лондон. Пролетіли десь 22 800 км (це я по прямих рахую).
Загалом на шлях додому з 6 пересадками ми витратили 43 години, з яких 27 годин провели у небі (це кайф, більше доби у небі..).
Страшенно змучені, змерзлі (в Києві було -10 і сильний вітер, а ми в літніх кофтах практично) і щасливі приїхали домів :)
Я раніше не мала досвіду стількох пересувань по аеропортах. Треба завчасно прочитати вимоги до ручної кладі різних авіаліній. Саму ту кладь пакувати так, щоб на секюріті чеках можна було швидко витягти електронні девайси, камеру, прозорий кульок з рідинами у ємностях не більше 100 мл (при чому помада - то теж "рідина"), з себе зняти верхній одяг, ремінь, годинник, з кишень повитрушувати копійки.
В аеропортах треба бути дуже уважними, слухати оголошення, йти за стрілками, звірятись з табло, не соромитись питати і перепитувати співробітників, і, що виявилось важливо: інколи наполягти на свому (якби чоловік не наполіг у Лондоні, нам би прийшлось купляти нові квитки до Сімферополя, а я пропустила б день роботи) + ше було пару моментів.
Довгі перельоти не такі нудні, якщо є якісь кіна подивитись. Читати не дуже зручно, бо темнувато. Бажано інколи вставати-ходити, в літаках є відео і написані фізичні вправи, які можна робити, не встаючи з крісла. Я була прочитала, що у літаку дуже сохне шкіра, тому купила флакончик з прискаючою термальною водою. Не знаю, чи дуже допомогло, але було приємно. Часто буває прохолодно. і хоч вони там дають пледи, варто мати якусь кофтину.
Після герметизації салону, в ньому накачується тиск, який буває на висоті 2 000 км. Тому мені якось автоматично хочеться спати спочатку, а чим більше спиш, тим швидше прилетиш.
З неприємних моментів - після довгих перельотів в мене носом кров шла, то через ті всякі тиски певно.
Але саааме неприємне - це взльоти і посадки. Я трохи сцикуха, навіть не так - я дуже боюсь літати! Міліон дурних думок крутиться в голові, особливо коли літак повертає кудись і крило нахиляється дуже вниз. Я щоразу шукаю поглядом, чи летять з нами маленькі діти, бо з дітьми якось надійніше.
Але під кінець мандрів я стала якось спокійніше ставитись, особливо до турбулентностей.
Першу добу після подорожі я, сидячи на стільці, відчувала, шо мене турбулентно колихає,шо повертаю вліво і вправо. Дивні відчуття.
І тепер мені в маршрутках так по кайфу їхати стоячи :)
В це якось важко було повірити...але от уже візу дали, і от уже квитки куплені, подоставала з шафи захований на верхні полички літній одяг і вйо!
UA - > AU
Сама подорож туди й назад - то вже пригода.
Квитки в нас були такі, що вилітали з Києва у останній день нашої осені, а прилітали туди в перший день їхнього літа.
летіти мали Київ - Москва - Доха (Катар) - Перт.
Прийшли на чек-ін в аеропорт, а нам кажуть: сорі, на вас квитків нема. (квитки купляв бос, в нього з карточки гроші зняли, а S7 авіалінії шось там протупили). І от стоїмо такі в аеропорту розгублені..такий облом.....Бос каже: куплю вам квитки на наступний день. Ми пішли погуляли по Києву (ми без багажа були, просто з наплічниками), заночували у друзів, а зранку нам по пошті прийшли нові квитки (Британськими Авіалініями): Київ - Лондон - Сингапур - Перт.
У Хітроу 5 терміналів, між якими ходять автобуси (хв 10 десь їхати) + черги на секюріті чек, Так шо бажано мати трохи часу між рейсами. Загалом орієнтуватись просто, треба йти за білим кроликом фіолетовими стрілочками "flight connections". Секюріті дуже жосткі: я протупила і забула малий тюбік крему викласти з наплічника, то вони заставили всьо з нього витягти, а потім той тюбік окремо сканували на якомусь приладі. Ше в Хітроу є безкоштовні пів години інтернету від Boingo. Але щоб зареєструватись, треба номер карточки вказати. Я зареєструвалась і позвонила мамі по скайпу, а через пару днів вони з мене зняли 40 доларів! В чоловіка також, хоча ні він ні я не виходили за рамки 30 хвилин. Я їм потім написала лист WTF??, але вони не відповіли. Разводняк якийсь, будьте уважні (обосбливо, якщо ви потім ше раз будете у тому Хітроу і телефон автоматично підєднається до уже відомої йому сітки).
Вилетіли ми в обід 1 грудня, прилетіли 3 грудня о 1 ночі. Саме стрьомне (мені) було летіти з Лондона в Сингапура - то близько 13 годин. Я не розумію, як така бандура (був боїнг 747) може так довго висіти у повітрі. Додатково стрьому додавало те, що чувак коло мене сидів дуже схожий на персонажа з Lost'u:
І цей Джон Лок за шось наїхав на стюарда, через шо останній (схожий на Стіва Джобса, без жартів) довго сидів на корточках і вибачався вибачався. Мені від того було ще більш сюрно і моторошно. І я боялась потім розбудити того Лока пропустити мене в туалет.
В Сингарупі халявний вай-фай, і ше там є Cactus Garden під відкритим небом, який по суміснициву і мєстна курилка. В форсквері пишуть: накраща аеропортова курилка ever!
З Сингапура в Перт ми летіли літаком (аеробус а333) Qantas - це націоналий аероперевізник Австралії. Літак був майже пустий, дуже гарний, нам принесли меню, в якому можна було вибирати, що поїсти + карта вин. + там був снек-бар. І сенсорний монітор в кожного з набором фільмів і всяких розваг, причому багато фільмів цього року. Про засоби безпеки у літаку розказують гравці австралійської команди в крікет.
AU -> UA
Назад летіли дуже цікаво: Перт - Мельбурн - Сінгапур - Лондон - Мюнхен - Київ - Сімферополь.
На карті то виглядає десь так (буква-зю):
Летіли теж Qantas'ом (Airbus a380 - це найбільший пасажирський літак у світі, в нього влазить близько 500 людей). І хоч літаки в них супер-нові, крісла супер-зручні, сервіс на високому рівні і т. д., але на всіх трьох їхніх міжнародних рейсах, якими ми летіли, шось ламалось (перед вилітом :))
На першому рейсі вони не могли закрити двері. Тут варто сказати, шо пілоти детально і цікаво розказують, шо сталось. Тіпу: да, двері поламались, зара будемо ремонтувати... Не хвилюйтесь, ремонтуємо... О, готово! Зара підпишемо пару паперів і полетимо, вибачте за затримку.
На іншому рейсі пілот каже: знаєте, в нас кудись зникла резинка, що має бути між двома частина літака. Зара ми нову причіпимо.
Або: ми тут заливали паливо у бак і зламалась кришечка.
Через цю кришечку ми із Сингапура в Лондон прилетіли на годину пізніше.
Ше у літаку назвали моє прізвище і сказали підійти до жіночки на виході. Жіночка (представник Qantas) тримала у руках наші нові квитки, бо ми вже не встигали на наш рейс в Київ. Це було о 7 ранку в неділю, і згідно тих квитків в Києві ми мали б бути о 3 ранку в понеділок. Страшно незручно, враховуючи, що в нас ше окреме бронювання AirOnix Київ - Сімферополь на вечір неділі. Я вже майже була змирилась, але чоловік вдруг зробив дуже серйозну пику, шо він невдоволений таким сервісом бла-бла-бла, жіночка побігла кудись і принесла папірчик, від руки заповнений. Сказала показати представнику Lufthansa, шоб вони нормальні квитки видали (Лондон - Мюнхен - Київ). І ми побігли (бо виліт у нас через годину аа!!!) по коридорах, потім автобус, потім величезна черга секюріті. Я вхопила за рукав якусь співробітницю і пропросила нас без черги провести, бо запізнюємось. І вона провела :).
Назад ми летіли з багажом. Здали сумку у Перті, а отримати мали у Києві. Сумка, ясношо не встигла за нами, тому ми в Києві написали заявку на пошук з адресою доставки у Сімферополі. В терміналі Д прям цілий відділ займається оформленням тих заявок, вносять все у компютери, дуже ввічливі такі. вони дають папірчик з номером, за яким можна прослідкувати, шо там з багажом. Якщо той номер ввести на сайті Lufthansa, то воно покаже статус.
Вчора нам подзвонили, що знайшли сумку у Франкфурті (!!) :) Сьогодні-завтра привезуть.
Трохи цифр. Загалом пряма відстань з Києва до Перта - десь 12 400 км.
ТУДИ ми летіли із заїздом у Лондон - це гак в протилежну сторону на +4 000 км.
У небі ми тоді провели близько 20 годин.
НАЗАД ми зробили гак у Мельбурн і Лондон. Пролетіли десь 22 800 км (це я по прямих рахую).
Загалом на шлях додому з 6 пересадками ми витратили 43 години, з яких 27 годин провели у небі (це кайф, більше доби у небі..).
Страшенно змучені, змерзлі (в Києві було -10 і сильний вітер, а ми в літніх кофтах практично) і щасливі приїхали домів :)
Я раніше не мала досвіду стількох пересувань по аеропортах. Треба завчасно прочитати вимоги до ручної кладі різних авіаліній. Саму ту кладь пакувати так, щоб на секюріті чеках можна було швидко витягти електронні девайси, камеру, прозорий кульок з рідинами у ємностях не більше 100 мл (при чому помада - то теж "рідина"), з себе зняти верхній одяг, ремінь, годинник, з кишень повитрушувати копійки.
В аеропортах треба бути дуже уважними, слухати оголошення, йти за стрілками, звірятись з табло, не соромитись питати і перепитувати співробітників, і, що виявилось важливо: інколи наполягти на свому (якби чоловік не наполіг у Лондоні, нам би прийшлось купляти нові квитки до Сімферополя, а я пропустила б день роботи) + ше було пару моментів.
Довгі перельоти не такі нудні, якщо є якісь кіна подивитись. Читати не дуже зручно, бо темнувато. Бажано інколи вставати-ходити, в літаках є відео і написані фізичні вправи, які можна робити, не встаючи з крісла. Я була прочитала, що у літаку дуже сохне шкіра, тому купила флакончик з прискаючою термальною водою. Не знаю, чи дуже допомогло, але було приємно. Часто буває прохолодно. і хоч вони там дають пледи, варто мати якусь кофтину.
Після герметизації салону, в ньому накачується тиск, який буває на висоті 2 000 км. Тому мені якось автоматично хочеться спати спочатку, а чим більше спиш, тим швидше прилетиш.
З неприємних моментів - після довгих перельотів в мене носом кров шла, то через ті всякі тиски певно.
Але саааме неприємне - це взльоти і посадки. Я трохи сцикуха, навіть не так - я дуже боюсь літати! Міліон дурних думок крутиться в голові, особливо коли літак повертає кудись і крило нахиляється дуже вниз. Я щоразу шукаю поглядом, чи летять з нами маленькі діти, бо з дітьми якось надійніше.
Але під кінець мандрів я стала якось спокійніше ставитись, особливо до турбулентностей.
Першу добу після подорожі я, сидячи на стільці, відчувала, шо мене турбулентно колихає,шо повертаю вліво і вправо. Дивні відчуття.
І тепер мені в маршрутках так по кайфу їхати стоячи :)