(no subject)
Цей тиждень дуже поштовий вийшов.
Квест №1. У мене зламався замок у поштовій скриньці на головпоштамті. А скринька стоїть там у холі, де практично 24/7 вільний доступ людей з вулиці.
Новий замок можна купити тільки на центральному ринку, куди можу потрапити тільки на вихідних (при чому на тамтих вихідних мене в місті не було). Але недалеко від пошти є ремонт ключів. І вони могли б відремонтувати мій замок, якщо я його принесу.
Для того щоб на пошті зняли замок, треба залишити заявку і слюсар зніме.
Я тричі приходила і тричі залишала заявку, а замок все не знімали. Я попросила принаймні не класти пошту в поламаний ящик, але вони все одно її клали.
Потім (потім - то значить знову блін в обід) приходжу - а у ящику дзюрка! йеее. Біжу за замком. А дзуськи, нема там. Каже тьотка:
- Ну ви ж просили зняти - слюсар і зняв.
- І де дів?
- Не знаю, приходьте завтра о 7:30, він має бути.
Це мене трохи нервувало, враховуючи, шо я чекала на свою першу посилку з айхерба, яка вже більше місяця шла.
Хвилювалась, що хтось витягне раді прикола повідомлення про посилку, я й не буду знати, що вона прийшла, і там якіто штрафи набіжуть..
Правда, існує прекрасне рішення моєї проблеми - товстезний журнал, де швидким почерком перечислені всі посилки, які надходять на головпоштамт. І я при бажанні (і купі часу) можу там коли-небудь віднайти своє прізвище.
Але вчора після роботи забігла - а там у відкритій скриньці таки лежить повідомлення про бандероль!! Сама пошта вже була закрити, тож побігла тудисьогодні в обід.
Квест №2. Пішла у віконце, де посилки віддають. Вони спочатку попросили паспорт, а потім сказала йти в каб. 211 (не впіймала логіку). Щоб туди дійти, треба вийти з будівлі і пройти вбік до дверей з надписами "Службовий вхід", "Вхід по пропускам" і "Обережно злий пес".
На вході сидить злий охоронець. В них там якраз перерва (Вони працюють і обідають саме так як я, тобто в мене вапше фізично нема шансів туди потрапити).
Але я наполягаю, шо мені дуже треба і прошу виписати мені той пропуск. Він не хоче і ледве не виганяє мене звідти.
Потім каже, ви подзвоніть туди, але в них все одно перерва і там нікого нема.
Ок, давайте телефон.
Дав мені якийсь неправильний номер, потім почав шукати правильний і не знайшов :)... а в мене перерва вже тіпу закінчується, треба бігти назад на роботу.
І така на мене напала не то злість, не то впертість - і я вирішила що будь що, а ту бандероль я сьодні отримаю! (це я тіпу пишаюсь собою)
Побігла назад у головне відділення, записала там номер, прибігла на рецепцію до охоронця (він продовжував бурмосити), набрала номер і в кращих традиціях дейла карнегі промявкала туди тіпу "я розумію, що відриваю вас від обіду, але була б дуже вдячна бла-бла.." в результаті спустилась жіночка з коробкою і віддала, краєм ока глянувши на моє повідомлення і навіть не переписавши дані паспорту, як вони це люблять робити.
перед виходом повертаюсь до охоронця "ну от бачите! ну можна ж по-хорошому, по-людські, правда?", а він шось стушувався (мені здалося).
От вона :) :
Квест 3. То вже по роботі. Кур'єр мав привезти шафу для карт формату А1. Я декілька разів повторювала, що треба буде на 10 поверх підняти ліфтом (а шафа метальова, 120 кг важе!). В результаті привезли вчора ввечері, вигрузили на вулиці і всьо!
Мусила просити наших хлопців-інженерів витягти наверх. Страшенно незручно було просити, але вони молодці, закатали свої офісні сорочки і раз-раз перетягли.
А ше замовила на амазоні книжку про то, як бути організованою.
Може тоді я поборю свою блокаду відповідання на листи/коменти.
Квест №1. У мене зламався замок у поштовій скриньці на головпоштамті. А скринька стоїть там у холі, де практично 24/7 вільний доступ людей з вулиці.
Новий замок можна купити тільки на центральному ринку, куди можу потрапити тільки на вихідних (при чому на тамтих вихідних мене в місті не було). Але недалеко від пошти є ремонт ключів. І вони могли б відремонтувати мій замок, якщо я його принесу.
Для того щоб на пошті зняли замок, треба залишити заявку і слюсар зніме.
Я тричі приходила і тричі залишала заявку, а замок все не знімали. Я попросила принаймні не класти пошту в поламаний ящик, але вони все одно її клали.
Потім (потім - то значить знову блін в обід) приходжу - а у ящику дзюрка! йеее. Біжу за замком. А дзуськи, нема там. Каже тьотка:
- Ну ви ж просили зняти - слюсар і зняв.
- І де дів?
- Не знаю, приходьте завтра о 7:30, він має бути.
Це мене трохи нервувало, враховуючи, шо я чекала на свою першу посилку з айхерба, яка вже більше місяця шла.
Хвилювалась, що хтось витягне раді прикола повідомлення про посилку, я й не буду знати, що вона прийшла, і там якіто штрафи набіжуть..
Правда, існує прекрасне рішення моєї проблеми - товстезний журнал, де швидким почерком перечислені всі посилки, які надходять на головпоштамт. І я при бажанні (і купі часу) можу там коли-небудь віднайти своє прізвище.
Але вчора після роботи забігла - а там у відкритій скриньці таки лежить повідомлення про бандероль!! Сама пошта вже була закрити, тож побігла тудисьогодні в обід.
Квест №2. Пішла у віконце, де посилки віддають. Вони спочатку попросили паспорт, а потім сказала йти в каб. 211 (не впіймала логіку). Щоб туди дійти, треба вийти з будівлі і пройти вбік до дверей з надписами "Службовий вхід", "Вхід по пропускам" і "Обережно злий пес".
На вході сидить злий охоронець. В них там якраз перерва (Вони працюють і обідають саме так як я, тобто в мене вапше фізично нема шансів туди потрапити).
Але я наполягаю, шо мені дуже треба і прошу виписати мені той пропуск. Він не хоче і ледве не виганяє мене звідти.
Потім каже, ви подзвоніть туди, але в них все одно перерва і там нікого нема.
Ок, давайте телефон.
Дав мені якийсь неправильний номер, потім почав шукати правильний і не знайшов :)... а в мене перерва вже тіпу закінчується, треба бігти назад на роботу.
І така на мене напала не то злість, не то впертість - і я вирішила що будь що, а ту бандероль я сьодні отримаю! (це я тіпу пишаюсь собою)
Побігла назад у головне відділення, записала там номер, прибігла на рецепцію до охоронця (він продовжував бурмосити), набрала номер і в кращих традиціях дейла карнегі промявкала туди тіпу "я розумію, що відриваю вас від обіду, але була б дуже вдячна бла-бла.." в результаті спустилась жіночка з коробкою і віддала, краєм ока глянувши на моє повідомлення і навіть не переписавши дані паспорту, як вони це люблять робити.
перед виходом повертаюсь до охоронця "ну от бачите! ну можна ж по-хорошому, по-людські, правда?", а він шось стушувався (мені здалося).
От вона :) :
Квест 3. То вже по роботі. Кур'єр мав привезти шафу для карт формату А1. Я декілька разів повторювала, що треба буде на 10 поверх підняти ліфтом (а шафа метальова, 120 кг важе!). В результаті привезли вчора ввечері, вигрузили на вулиці і всьо!
Мусила просити наших хлопців-інженерів витягти наверх. Страшенно незручно було просити, але вони молодці, закатали свої офісні сорочки і раз-раз перетягли.
А ше замовила на амазоні книжку про то, як бути організованою.
Може тоді я поборю свою блокаду відповідання на листи/коменти.