Кого боїться наша влада?
Леонід Олексійович Бицюра, один з небагатьох молодих політиків Тернопільщини, який пройшовши непростий шлях, знайшов своє вагоме місце в політичному житті краю (заступник голови обласної організації ВО «Свобода») та вже четвертий рік представляє інтереси тернополян у місцевій владі. Зараз пан Леонід очолює постійну комісію Тернопільської обласної ради з питань законності та правової політики, здійснення демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави. Непроста тематика роботи, постійні зустрічі з мешканцями області, сотні звернень - такі будні депутата.
- Леоніде Олексійовичу, ми скрізь чуємо розмови про правове суспільство,
дотримання прав громадян. Чи відповідає сучасний стан справ в країні нашим сподіванням?
- Побудова правової держави
- визнаний пріоритет розвитку нашої країни. Завдання на цьому шляху відомі - удосконалення національного законодавства,
приведення у відповідність до визнаних світових норм системи державного управління, впровадження ефективної системи забезпечення прав та свобод кожного громадянина
тощо.
Однак, цю мету неможливо досягти лише через ратифікування міжнародних правових документів.
Треба змінити менталітет та психологію державної управлінської ланки.
На жаль, зараз влада як у столиці, так і на місцях демонструє відверту зневагу до своїх громадян. Хабарництво, корупція, недбальство, нехтування елементарними правами людини - стали ганебною традицією
усіх без винятку владних структур. Між владою та людьми давно повстала прірва недовіри. Всі декларовані урядами та парламентами тези про право і обов’язок викликають відразу,
коли порівнюєш слова вищих чиновників з оприлюдненими фактами їх найбільш зухвалої, а часто і злочинної поведінки.
В будь-якому суспільстві, здоровому певна річ, влада повинна служити
певним еталоном, стандартом поведінки. Прикладом, якщо говорити просто, для громадян. У нас же, про яке дотримання законів може йти мова, коли влада на всіх щаблях демонструє ганебне ігнорування суспільною мораллю
та визнаними правилами співжиття. Саме це - причина руїни нашої держави, що продовжується ще з 90-х років, причина всіляких криз в нашій державі, що наростають з кожним роком. Сьогоднішнє залякування людей різними методами
- свідчення того, що владі вже нема чим виправдовувати свою безгосподарність.
Не виходить вже відбріхуватися про всілякі прориви та економічне зростання. Тому, що той занепад - наслідок системного свідомого пограбування однієї з найбагатших країн Європи та світу.
Вже сьогодні реалії свідчать про те, що Україна «впевнено» стає на шлях формування не правової, а поліцейської країни.
Чим же ще можна пояснити той факт, що чисельність правоохоронців в нашій країні значно перевищує кількість військових Збройних Сил України! Кого боїться наша влада?
Залякування суспільства і утворення потужного репресивного інтрументу примусу мають на меті одне - забезпечити безкарність зухвальств, які дозволяють собі урядовці та «народні обранці», що вже навіть не приховують схеми грабунку українців, напоказ вип’ячують незаконну приватизацію, оборудки з газом, землею, лікарськими препаратами.
Таким чином, приходимо до єдиного висновку, що побудова правової держави неможлива без чіткої, жорсткої зміни системи влади, докорінного очищення від корумпованих і дискредитованих політиків та управлінців, активізації громадського контролю, зміни психології українця від «страждальника» до «державника».
- Що заважає владним структурам позбутися корупціонерів та хабарників?
- В боротьбі з цими явищами діє правило «ворон ворону око не виклює». Чиновники, пов’язані довголітніми фінансовими оборудками, побудованими на системах хабарів та «відкатів» не можуть діяти інакше. Лише постійна ротація в силових структурах, забезпечення належного судового механізму, зміна правил поведінки на верхніх щаблях влади, посилення відповідальності за злочини, пов’язані з корупцією та хабарництвом, службовими зловживаннями дозволить зрушити проблему з «мертвої» точки.
Тай суспільство повинне змінити своє ставлення до влади. Адже призначення влади - служити, забезпечувати збалансований розвиток країни, створювати належні умови для розвитку нації та громадянина. А так виходить, що найбільше горе України - влада. Це неправильно! Треба боротися і добиватися своїх законних прав бути господарями на своїй землі!
- З якими проблемами найчастіше звертаються тернополяни за допомогою?
- Проблем сотні. Від скарг на зловживання при наданні земельних ділянок, халатного відношення посадовців до своїх обов’язків і до неправомірних дій чиновників, правоохоронців, суддів. Географія звернень - ціла область без винятків. Аналізуючи звернення громадян, можна дійти висновку, що тернополяни давно втратили віру в справедливість влади, і не відчувають ні її підтримки, ні піклування. Влада живе своїм життям, громада - своїм. А чисельні факти неправомірної поведінки окремих чиновників ще більше переконують громадян у своїй незахищеності.
Наш обов’язок - громадське реагування на таку проблематику, висвітлення фактів зловживань та порушень законодавства. Таким чином, найбільш гостріші питання стають предметом розгляду пленарних сесій обласної ради, щодо частини інших - створюємо тимчасові контрольні комісії для детального вивчення і реагування, інші - вивчаємо і вирішуємо за участі прокуратури, органів внутрішніх справ, контролюючих органів. Саме за нашої ініціативи розглядаються на сесії обласної ради питання стану боротьби з корупцією та хабарництвом, стану забезпечення громадського порядку на території області тощо.
- Що на Вашу думку може слугувати рушієм позитивних змін в нашому краї? Що треба зробити, щоб влада повернулася обличчям до громади?
- Перш за все, це запровадити жорстку відповідальність влади. Відповідальність - основа належного ставлення до своїх обов’язків. Кожен повинен нести відповідальність за свої вчинки, дії чи бездіяльність. В здоровому суспільстві це повинно особливо стосуватися осіб, що наділені керівними повноваженнями. І це природно, адже і розмір втрат від їх помилок чи недоопрацювань значно більший. Жорстка, підвищена відповідальність влади за її дії слугує також і запобіжником від проникнення до неї осіб із часто кримінальними намірами, орієнтованими на хабарництво і корупцію.
Коли ж цей запобіжник не спрацьовує, от тоді влада забуває про своє призначення і перетворюється на окрему таку собі касту, групу людей з привілейованим статусом. І тоді для українця починаються кризи. Різного рівня і масштабу, але завжди з однаковим результатом для громади у вигляді втрат, збитків, погіршення умов життя, довкілля і т.д.
Тому особливо важливо старанно привчати владу відповідати за свої рішення, дії, бездіяльність. Керівники міста, області, держави повинні хребтом відчувати ломаку контролю від громади. І тут логіка проста - буде їх відповідальність - не буде наших криз.
Взаємозв’язок дій та відповідальності слугуватиме прикладом і для інших керівників та інших чиновників, демонструватиме можливі для них наслідки, стимулюватиме до якіснішої роботи, шанобливого ставлення до громадян, буде підтримувати владу в позитивному тонусі, стримувати чергових покупців вакансій.
Це і фундаментальна основа громадянського суспільства, і вияв контролю громади за виконавчою владою, яка отримує за свою роботу наші гроші, і практична реалізація конституційних прав громадян України.
Надто довго влада функціонувала окремо від громади, вона відвикла від контролю і критики, забула про свій обов’язок слугувати людям, цілком поринувши у власні бізнесові та політичні проекти.
Сьогодні нам доведеться заново привчати владу до відповідальності.
А це - загальна справа. Адже саме таким чином громадяни можуть переламати кризу безвідповідальної влади у конкретній справі. Не просто, дратуючись, спостерігати за безкінечними дебатами та політичними ігрищами, а зробити чіткий, реальний крок в бік правової держави, де кожен, а особливо влада буде нести відповідальність, що є наріжним каменем повернення держави її громадянам.