дежа вю...
Мені одній стає страшно в такій ситуації чи це типова реакція?
Ранок почався з відчуття, що все це вже зі мною було. Потім я вголос не знаю навіщо сказала: "Я втомилася". Це теж вже було. Два тижні тому такий же ранок вже був, щоправда- зовсім не те місце, зовсім не та людина поруч.
Сіла на ліжку, стало якось моторошно. І останній жест до зриву мозку- беру зі стільця джинси і з кишень дзвінко сиплеться дріб"язок... Ось тут накрило остаточно. Навіть звук монет по підлозі ідентичний. Два тижні тому я над цим сміялася: "Кожного ранку розсипаю, скоро назбираємо на поїздку в Голландію!". Ну не назбираємо, біс із ним, але асоціаціїї вибивають з колії.
Нідерланди, бля...
Ранок почався з відчуття, що все це вже зі мною було. Потім я вголос не знаю навіщо сказала: "Я втомилася". Це теж вже було. Два тижні тому такий же ранок вже був, щоправда- зовсім не те місце, зовсім не та людина поруч.
Сіла на ліжку, стало якось моторошно. І останній жест до зриву мозку- беру зі стільця джинси і з кишень дзвінко сиплеться дріб"язок... Ось тут накрило остаточно. Навіть звук монет по підлозі ідентичний. Два тижні тому я над цим сміялася: "Кожного ранку розсипаю, скоро назбираємо на поїздку в Голландію!". Ну не назбираємо, біс із ним, але асоціаціїї вибивають з колії.
Нідерланди, бля...