і ше той голуб
То малюнок про чоловіка, жи вміє керувати плоскодонним човном, з вітрилом, котре злітає догори складною квіткою з купою шпар і пелюсток. Наразі - той чоловік мандрує в шлунку кашалота, має з собов вогняну палицю і два міхи.
Або про шось інче.
Я ж, не маючи до того ані найменшого стосунку, лежу на дивані з листяним малюнком на оббивці і цикаю телефона.
Вова Бартез, щасливий власник далекого вай-фаю, мелькає в переліку точок. Свіже повітє пре з вікна і дверей балкону, а гіляки липи сунут чуть не до самої хати. На турецкому столику лишивси хіба єден камінец з вишні, чверть літри котрої вже бродит на дні мого купера. Холєра хочитси спати і я відступаю до свого апендикса: включаю одне світло спереді і гашу одне за собов, або як напивси - то нічо не виключаю, а йду напомацки по азимутах і попри стіни, головне не зашпортатиси за розкладне кріселко до чортової матери.
