Денисова книжка ч.8
Ти вічний воїн,
Ти бився у боях,
Мечом своїм
Груди пробивав.
І випихавши
Меч цилий крові,
Ти вічний воїн
І безсмертний ти.
Тебе навчили
Битися боях,
І рвати туші,
Як скажений вовк.
Своєю злосьту
Погубив себе,
Тебе шукали
Али не знайшли.*
Є такі люди, котрі мают силу, здоровля, знают ситуацію і дуже люблят свою справу. Вони роблят свою справу найліпшим чином, так, шо ніхто більше так не годен. Вони кидают себе під ноги ті справі, а часом когось інакшого. Такі люди, буває, проходят ближче до кінця життя, а тоди розуміют, шо не на то тре було себе тратити. Але вже кінец.
Певно, про шось таке той вірш.
Але я би ліпше вибрав такий прикрий варіянт, аніж стояти і думати до старости, шо ліпше, а шо гірше.
Я намалював чоловіка, котрий лежит во гробі, і їму поставили їго мечом хреста так, шо прокололи наскрізь. В саме серце.
*вірш Дениса Воробця
