"..всі його дошкульні судження, гострі слова, його глузування і кепкування завжди спрямовані проти того, що, на його погляд, є в релігії зовнішнім та випадковим і тільки затемнює, приховує, спотворює глибокий зміст віри - «глибокий», вічний, святий зміст релігійності.."
"..ні в Шевченкових листах не знаходимо згадок про Штрауса.." - - - Україні тоді було присуще православ'я з католиками воювали. а повстанці у мотронинському монастирі ножі святили. (шевченко ними заоплювався)
Шевченко був розумною людиною. і зрячою. бачив і задумувався. себе не обманеш, а він ще й нас не обманював - у своїх віршах.
спадає на думку, що стаття укладено прихильниками вчення штрауса (якимось баптистом-протестантом) на той час митці (художники, літератори та поети) таки добряче спілкувалися між собою. ідеї обговорювалися. з тим, що інформація про штрауса була доступна широкому загалові - погоджуюсь. але якби Шевченко захоплювався чимось - він би про це згадував. якщо у нього образ звабленої та покинутої дівчини переходить з твору в твір, то захоплючись штраусом він би про нього хоч разок, та написав. про актора Олдріджа написав, прочитані книги згадує, а про штрауса - ні слова...
Я хотів було ще опублікувати статтю Чижевського "Шевченко і релігія", там більш загальні положення добре висвітлені, але виникли якісь проблеми з ПЗ.
Мотиви автора статті мені не зовсім зрозумілі. Взагалі то Чижевському властивий такий "ідол історії" як пошук витоків (за висловом Марка Блока), так, наприклад, критикується й його пояснення ідейних джерел Сковороди. Але це може бути й апологія Шевченкової "Марії", яку християнину взагалі то важко сприймати.
"..ні в Шевченкових листах не знаходимо згадок про Штрауса.."
- - -
Україні тоді було присуще православ'я
з католиками воювали.
а повстанці у мотронинському монастирі ножі святили. (шевченко ними заоплювався)
Шевченко був розумною людиною. і зрячою. бачив і задумувався. себе не обманеш, а він ще й нас не обманював - у своїх віршах.
спадає на думку, що стаття укладено прихильниками вчення штрауса (якимось баптистом-протестантом)
на той час митці (художники, літератори та поети) таки добряче спілкувалися між собою.
ідеї обговорювалися. з тим, що інформація про штрауса була доступна широкому загалові - погоджуюсь.
але якби Шевченко захоплювався чимось - він би про це згадував.
якщо у нього образ звабленої та покинутої дівчини переходить з твору в твір, то захоплючись штраусом він би про нього хоч разок, та написав.
про актора Олдріджа написав, прочитані книги згадує, а про штрауса - ні слова...
Reply
Мотиви автора статті мені не зовсім зрозумілі. Взагалі то Чижевському властивий такий "ідол історії" як пошук витоків (за висловом Марка Блока), так, наприклад, критикується й його пояснення ідейних джерел Сковороди. Але це може бути й апологія Шевченкової "Марії", яку християнину взагалі то важко сприймати.
Reply
Leave a comment