11. Нарешті Грузія
Наступного ранку проснулись біля чергового блокпоста. Як виявилось, то було Цхінвалі. Близькість столиці, хоч і ніким не визнаної, давалась чути. КПП де ми стояли був, на відміну від першого, нормальною цегляною будівлею.
До Грузії залишався один крок, перейти шлагбаум. Але автобус всеще не пускали. На тому КПП зібралось багато машин, всі стояли, дехто не один день. Десь невідомо звідки взялись журналісти з камерою. Брали інтерв"ю в незадоволених. Звичайно ж двох рюкзакастих іноземців вони не могли не помітити. Підійшли до нас і тут почалось. Наша Марта потрапила в свою стихію. На протязі кількои хвилин вона метала громи в сіх і вся, шо її не сподобались: в уряд Грузії який непускає своїх же на власну територію, в Путіна шо закрив кордон, в "ополченців" шо заважають всім підряд, в коров шо гадять прямо на дорозі вимазуючи таким чином шини автобусів, в кіз шо скачуть по горах викликаючи своїм скаканням обвали каміння... Багато неугодних попало під роздачу.
Поки ми так тусувались, Марту вже показали по телевізору. "Ополченці" зрозуміли, шо шось тут не так і відвели нас двох до себе на блокпост, потримали ше з пів години і відпустили на всі чотири сторони.
(UPD 2010 Врізалася в память фраза ополченців: "О, бандеровци. А ваши УНА-УНСО - хорошие ребята. Ми вместе с ними в Абхазии воевали". До того я не чув про участь українців в подібних конфліктах.)
Шлагбаум позаду, ти в Грузії. Ніхто тебе дальше не затормозить. Таким чином за останні дві доби ми побили антирекорд швидкості, проїхали трохи більше як 200км. ...Отже ми в Грузії. П"ятнадцять хвилин відпочинку і далі в дорогу ...
Більше тут: 00. Вступ 01. Лет”с зе паті старт 02. Май діар Юкрейн 03. Велкам ту Раша 04. Автостопом по Кубані 05. На горизонті Кавказ 07. Владикавказ енд окрєсності 08. Всеще Владикавказ 09. Велкам ту Південна Осетія 10. Всеще Південна Осетія 11. Нарешті Грузія 12. Горі 13. Тбілісі 14. Фото з поїздки 2006 року
До Грузії залишався один крок, перейти шлагбаум. Але автобус всеще не пускали. На тому КПП зібралось багато машин, всі стояли, дехто не один день. Десь невідомо звідки взялись журналісти з камерою. Брали інтерв"ю в незадоволених. Звичайно ж двох рюкзакастих іноземців вони не могли не помітити. Підійшли до нас і тут почалось. Наша Марта потрапила в свою стихію. На протязі кількои хвилин вона метала громи в сіх і вся, шо її не сподобались: в уряд Грузії який непускає своїх же на власну територію, в Путіна шо закрив кордон, в "ополченців" шо заважають всім підряд, в коров шо гадять прямо на дорозі вимазуючи таким чином шини автобусів, в кіз шо скачуть по горах викликаючи своїм скаканням обвали каміння... Багато неугодних попало під роздачу.
Поки ми так тусувались, Марту вже показали по телевізору. "Ополченці" зрозуміли, шо шось тут не так і відвели нас двох до себе на блокпост, потримали ше з пів години і відпустили на всі чотири сторони.
(UPD 2010 Врізалася в память фраза ополченців: "О, бандеровци. А ваши УНА-УНСО - хорошие ребята. Ми вместе с ними в Абхазии воевали". До того я не чув про участь українців в подібних конфліктах.)
Шлагбаум позаду, ти в Грузії. Ніхто тебе дальше не затормозить. Таким чином за останні дві доби ми побили антирекорд швидкості, проїхали трохи більше як 200км. ...Отже ми в Грузії. П"ятнадцять хвилин відпочинку і далі в дорогу ...
Більше тут: 00. Вступ 01. Лет”с зе паті старт 02. Май діар Юкрейн 03. Велкам ту Раша 04. Автостопом по Кубані 05. На горизонті Кавказ 07. Владикавказ енд окрєсності 08. Всеще Владикавказ 09. Велкам ту Південна Осетія 10. Всеще Південна Осетія 11. Нарешті Грузія 12. Горі 13. Тбілісі 14. Фото з поїздки 2006 року