09. Велкам ту Південна Осетія
Коли писався наступний текст, при словах "Південна Осетія" у більшості людей виникало питання: "Що це?", а до війни 08/08/08 залишалось ще 2 роки.
Прийшли вже пообіді. Зрушеннь на границі не спостерігалось. Мєнти запропонували заночувати на пості. Казали завтра ситуація на кордоні проясниться. Ми згодились. Поки ми втикали почався дощ і приперлось якесь начальство. Я все намагався випросити в мєнта подивитись автомат, той жлоб не давав.
І раптом, о диво!!! Від кордону перло два автобуси з грузинськими номерами. Їхали на Тбілісі з Москви. Виявилось їх звернули назад і вони вирішили прориватись через Цхінвалі. ГАІ-шники помогли нам до них примазатись.
ІНФОРМАЦИЯ К РАЗМИШЛЄНІЮ: Цхінвалі, столиця ніким не визнаної Республіки Південна Осетія. Формально територія Грузії. На території присутні угрупування збройних сил трьох країн: Російські "миротвоці", в принципі якби не вони, там би вже всі один-одного перерізали. Грузинські "ополченці", а посуті головорізи яким Саакашвілі видав автомати. Ше були збройні сили Республіки Південна Осетія, яких я чи то не помітив, чи то не зміг відрізнити від "ополченців".
Отож ми рушили далі. Ше не встигли сісти на свої місця в автобусі, як познайомились з кількома пасажирами. Зав"язалась розмова. Приперся помічник водія, захтів 600 рублів за проїзд, але наші нові знайомі його відшили.
Москалі в Тбілісі не хотіли, тож їхали самі грузини. Так як автобус йшов (взагалі то їхав) вже третю добу, пасажири з нудьги займались алкоголізмом. А тут ше й чуваки з рюкзаками приперлись. Короче додатковий привід шоб випити. Поступово навколо нас виникло ше кілька цікавих. Десь дістали пляшку, якусь закуску і почалось ... Грузинська гостинність ще на території Росії.
Виголошували тости. Особливо запам"ятався один маленький, такий носатий волосатий, короче енцеклопедичний приклад грузина. То був справжній професіонал, він говорив по декілька хвилин. "Я хачу випіт за еті горі, за етіх людей что встретіліс у нас на путі ..." Добре шо хтось ненароком перехилив пляшку і вилив половину горілки, ато ми би впились.
Таким макаром близько опівночі наблизились до Російського кордону. Штамп в паспорті, два кроки за ворота митниці і ти в Південній Осетії. Вже не в Росії, ще не в Грузії. Стоїш мерзнеш чекаєш свого автобуса, а навкруги напів-видимі під місячним світлом скелі Кавказу.
Більше тут:
00. Вступ
01. Лет”с зе паті старт
02. Май діар Юкрейн
03. Велкам ту Раша
04. Автостопом по Кубані
05. На горизонті Кавказ
07. Владикавказ енд окрєсності
08. Всеще Владикавказ
09. Велкам ту Південна Осетія
10. Всеще Південна Осетія
11. Нарешті Грузія
12. Горі
13. Тбілісі
14. Фото з поїздки 2006 року
Прийшли вже пообіді. Зрушеннь на границі не спостерігалось. Мєнти запропонували заночувати на пості. Казали завтра ситуація на кордоні проясниться. Ми згодились. Поки ми втикали почався дощ і приперлось якесь начальство. Я все намагався випросити в мєнта подивитись автомат, той жлоб не давав.
І раптом, о диво!!! Від кордону перло два автобуси з грузинськими номерами. Їхали на Тбілісі з Москви. Виявилось їх звернули назад і вони вирішили прориватись через Цхінвалі. ГАІ-шники помогли нам до них примазатись.
ІНФОРМАЦИЯ К РАЗМИШЛЄНІЮ: Цхінвалі, столиця ніким не визнаної Республіки Південна Осетія. Формально територія Грузії. На території присутні угрупування збройних сил трьох країн: Російські "миротвоці", в принципі якби не вони, там би вже всі один-одного перерізали. Грузинські "ополченці", а посуті головорізи яким Саакашвілі видав автомати. Ше були збройні сили Республіки Південна Осетія, яких я чи то не помітив, чи то не зміг відрізнити від "ополченців".
Отож ми рушили далі. Ше не встигли сісти на свої місця в автобусі, як познайомились з кількома пасажирами. Зав"язалась розмова. Приперся помічник водія, захтів 600 рублів за проїзд, але наші нові знайомі його відшили.
Москалі в Тбілісі не хотіли, тож їхали самі грузини. Так як автобус йшов (взагалі то їхав) вже третю добу, пасажири з нудьги займались алкоголізмом. А тут ше й чуваки з рюкзаками приперлись. Короче додатковий привід шоб випити. Поступово навколо нас виникло ше кілька цікавих. Десь дістали пляшку, якусь закуску і почалось ... Грузинська гостинність ще на території Росії.
Виголошували тости. Особливо запам"ятався один маленький, такий носатий волосатий, короче енцеклопедичний приклад грузина. То був справжній професіонал, він говорив по декілька хвилин. "Я хачу випіт за еті горі, за етіх людей что встретіліс у нас на путі ..." Добре шо хтось ненароком перехилив пляшку і вилив половину горілки, ато ми би впились.
Таким макаром близько опівночі наблизились до Російського кордону. Штамп в паспорті, два кроки за ворота митниці і ти в Південній Осетії. Вже не в Росії, ще не в Грузії. Стоїш мерзнеш чекаєш свого автобуса, а навкруги напів-видимі під місячним світлом скелі Кавказу.
Більше тут:
00. Вступ
01. Лет”с зе паті старт
02. Май діар Юкрейн
03. Велкам ту Раша
04. Автостопом по Кубані
05. На горизонті Кавказ
07. Владикавказ енд окрєсності
08. Всеще Владикавказ
09. Велкам ту Південна Осетія
10. Всеще Південна Осетія
11. Нарешті Грузія
12. Горі
13. Тбілісі
14. Фото з поїздки 2006 року