Туреччина. Перші враження.
Знайомство з країною починається або з аеропорту, або з митниці. В моєму випадку перше знайомство з аеропортом Ататюрк відбулося місяці 3-4 до того, під час поїздки в Сирію.
До того як побачив Ататюрк, я вважав львівський аеропорт цілком собі нормальним. Вопшемто він не такий вже і облуплений, але в порівнянні з Ататюрком сарай ше той. Найбільше запам"яталось те, що середній вік працівника нашого аеропорту понад 50 років, чого не скажеш про турків, там всі молоді.
Загрузка їжі
Під час пересадки на Дамаск, мали більше 6 годин часу, тож міжнародну зону облазили як книга пише. Шо я Вам скажу, все нове, все блищить.
В крайній поїздці по терміналу не лазив, ібо з літака попер одразу в місто. В аеропорту інтуїтивно зрозумілий вихід до метро, це плюс, таяк проблема пошуку транспорту в новому місті дуже і дуже актуальна. Єдине, що автомат по продажі жетончиків не давав здачу. Скотина!
Було прийнято рішення сісти на нічний автобус і виїхати нафіг зі Стамбула подалі, ібо ночувати в місті сенсу не було. Тож з метро прямо на автовокзал (тут і далі отогар). Отогар такий як і описували, великий балаган, ходиш шукаєш в котрого перевізника квитки дешевші, і хто швидше відправляється. Ціни трохи кусаються, але шо вже зробиш. Місцеві перевізники змагаються в чиїх автобусах більше понтів. Камери, GPS-и, інтернети, датчики монітори. Автобус більше нагадував космічний корабель з колесами. Само собою в спинку вбудований екран зі всім чим хочеш, теоретично там мав бути телевізор, відео і мр3 плеєр, інтернет і ше якась фігня. В реалі працював тільки плеєр іто косо-криво, та і вибір фільмів/музики ніфіга не радував. Інтернету канєшноже не було, телеприймач теж глючив. Плюс до того топорний інтерфейс, кароче девелоперам незачод! Борт провідниця, теж окрема історія. Таке враження, що конкурс на посаду борт провідника 1 людина на 2 місця, тому і беруть таку людину шоби займала одразу 2 місця. На відміну від "Турецьких Авіаліній", де є фейс контроль :) Зато вона розносила чай, воду і прочі ніштяки. Виспатись канєшноже не вдалося, зато поспілкувався з пасажирами. Один з них, чувак з видом задрота, сказав що він пхп програмер. І ще сказав, що в Туреччині пхп програмер заробляє 2-3 к уо. Судячи з його вигляду він явно не senior, а для junior така зп явно задофіга. Хоча хто його знає, може я скіл на око неправильно визначив. Ще один був баскетболістом, вчителем фізкультури, пригостив мене горішками.
Мій путь лежав в сторону Кападокії. На ранок пейзаж почав помінявся від мегаполіса до напів-пустих жовтих горбів. Почало приходити враження що я десь на Сході, не в Європі. Приїхав, вийшов з вокзалу, трохи пройшов містом, в досить швидко застопив машину.
Вийшов на якійсь розвилці. Далі класичний випадок, головна траса іде в обхід, і пряма але другорядна дорога. Апять же класична помилка, захотів їхати по прямій. Іщоби, по прямій 25 км в обхід 70. В результаті годину бродив по селу і околицях, потім повернувся на трасу і застопив машину за 10 хв.
Доречі, село видалось мені безлюдним, зустрів буквально кількох дядьків.
2 локальних машини і я, "у воріт Кападокії", на вході в місто/село Ургюп.
Доречі повертаючись до аеропорта, турки називають свої літаки іменами міст, вот Ургюп!
Поки йшов містом, у мене почався не то когниивний дисонанс, не то ломка стереотипів. Посудіть самі, в нас слово "турок" вживається як ругатєльство, синонім безкультурності, нецивілізованості, та іншої забитості. А тут, через село йде рівненька дорога, тротуари чисті мощені бруківкою, газони политі пострижені, будиночки акуратні, виглядають як нові. Питання, і хто після того турок ?! Звичайно можна відмазатись, що то Кападокія - туристичний регіон ітд. Але така ж картинка спостерігалася і в цілком звичайних не туристичних місцях. Звичайно багато де потім, особливо на сході, спостерігався стандартний азіатський дістракшн, але це перше враження засіло дуже глибоко і в результаті так і і не змінилося. Такшо, не буду більше сперечатись, якщо хтось скаже, що Туреччина на порядок більша Європа ніж ми.
Ближче до обіду я таки дістався до "серця" Кападокії - міста Гореме. Це був перший "чекпоінт" подорожі. По дорозі трохи перегрівся, і мене навідали думки типу "якої курви мами я сюди приперся?!", але це вже інша історія :) інші пости про Туреччину: Туреччина. Перші враження Археологічний музей Стамбула Автовокзал в Анкарі Метро в Анкарі Анкара. Мавзолей Ататюрка Кападокія. Гореме Кападокія. Долина Кохання Турецький Курдистан