Епіграф. Із раннього:
Запитав у Зіни Гліб.
Звідкіля береться хліб?
Розвела руками Зіна.
Звидкіля ж, із магазину.Якшо б Зіна і Гліб жили в Сирії, то дане твердження було б цілком справедливе. Тут хліб береться саме з магазину.
У заводомагазині працюють троє людей. Два пекарі, один продавець.
Перший пекар робить тісто, розкатує його до стану великої тонкої паляниці.
Другий ліпить паляницю до внутрішніх стінок печі спеціальною подушкою.
Виготовлення не займає багато часу, і вже через декілька хвилин третій араб продає свіжоспечений хубуз (хліб по арабськи) білим містерам і місцевим.
Технологія відпрацьована віками. Тут навіть передбачено спеціальне місце для чайника, куда ж без нього. Такі міні мануфактури звичайне явище. Багато де зустрічав лавки де щось виробляється і відразу продається. Араби люблять робити що небудь "на колєнкє", якщо для хліба і общєпіта це нормально, то для складних виробів це удар по якості.
Інші пости про Сирію
1.
Пальміра2.
Deir ez zor3.
Маалюля і православний бізнес4.
Замок Саладіна5.
Русафа6.
Апамея7.
Сирійські діти8.
Чай по арабськи9.
Damascus international airport10.
Пекарня11.
Фабрика мила12.
Сирія з точки зору автолюбителя13.
В перукарні14.
Прогулянка вечірнім Алеппо15.
Квартал ковалів в Алеппо16.
Raqqa & Jabar17.
Дамаск, базар і секс меншини18.
Маядін