(no subject)

[gromkayatishuna]

з крану опівночі ллється вода,
краплинами дно розбиває тарілки
від цього квартиру заливає луна
і птахи злітають з сусідньої гілки

а ми все то чуєм бо більше нікого
і німий фільм давно закінчився
ми сидимо і дивимось в вічі
дарма мабуть я з тобою лишився

мені всього й треба- що дарувати тепло
а не цілунки спокійно вогкі
але все даремно-зачинилось метро
і мабуть потухли жовті вогні

дивилась очима,повними радості
вони навіть трохи настрій змінили
та сьози не падали-сльози тремтіли
ми не кохалися-ми просто любили

любили й боялися правди
її по кутам ховали
читали чужі-свої мантри
кохали-любили-кохали...

любили як люблять у дит-садку діти
як люблять люди на голову хворі
і не було куди любов діти
ми були тоді разом у радості й горі

я злився -здирав у кров губи
ніч добігала свого кінця
і нікуди більше було лінію гнути
я знав що не зможу без твого лиця

ми спали у різних ліжках-так краще.
а вранці ти чула мій подих
грав тобі на фортепіано так гарно,(наче).
і ти не могла стримати подив

коли ми нарешті вийшли на двір
на дворі палали тіні
і вітер мов дикий,прозорий звір
змагався з нами у силі

і я не хотів брати твій номер
а ти не взяла мого
ми розтавалися краплинами з крану
кадрами з німого кіно.