Про рождественское перемирие
Вовк, раз збираючись вночі в вівчарню
Заліз на псарню.
Здійнявся тут весь псарний двір.
Почувши сірого так близько забіяку,
Пси залились в хлівах і рвуться всі в атаку;
Псарі кричать: "Тут злодій, командор"
І вмить ворота на запор;
В хвилину псарня вкрилась чадом.
Біжуть: хто з чим прийшов
Хто що знайшов.
"Вогню!" - Кричать: "Вогню!" Прийшли з вогнем.
Наш Вовк сидить в кутку, до стінки задом.
Зубами лускає і наїжачив хвіст,
В душі, здається, він почув вже благовіст,
І бачить те, що тут немає стада,
І буде змушений стервець
Розрахуватись за овець,
Пустився наш хитрун
До перемовин.
І так почав: «Навіщо весь цей шум?
Ми всі брати, а я вам, навіть, кум,
Прийшов миритися, і зовсім не для свари;
Піде минуле, ми знайдемо спільний лад!
А я, не тільки не зачеплю ваших стад,
Але за них з усіма гризтись рад
Присягой вовка запевняю,
Що я...» - «Послухай-но, сусід»,
Тут ловчий перервав довід:
«Ти брешеш, як шалений старий дід
Бо вовчу вашу я давно натуру знаю;
Тому послухай зараз вирок мій
З тобой не буде ніякого миру, змій
Як знявши з тебе сіру шкіру, Вій.
І тут же випустив на Вовка Хаймарс зграю.
Переклад Крилова - Олексій С. Желєзнов