(no subject)
Літо. Розсипає квіти у душі. Вірші змивають миті. Дні коли сонце в зеніті. На Кріті не буває снігу. Але біг часу не зупиняється. Простір навколо так часто міняється. Залишається тільки душа. У рамках тіла. Після Причастя-біла. Імла життя земного. Розсіюється від приймання Бога. Конгломерати слів замінює Його присутність. І сутність себе ти віддаєш Йому. Ще надовго закутий у земну земну тюрму. Ще багато змін чекає. Але Сонце в душі вже встає. П”є Господь твою душу через соломинку молитв. Битв із собою багато було. Зло гріха витира Його подих в мені. І для всієї Землі є радістю дії твої. Мрії реальністю стануть. Якщо я не перестану. Взивати Вітер молитвами із Небес. Це теж дає сенс дням простим. І тим, хто шукає у світі Його. Ти теж колись станеш дорогою. Невеличкою стежкою вбогою. Строго до себе самого відносишся. Ніжно розплутуй карми волосся. Коси народів земних розплітає Господь. Гребенем стань тим, кого кличе Бог.