Напередодні дощу

[greenmara]

Твої почуття, важливіші і тяжчі за інші,
важкими, задовгими хмарами сунуть у місто.
Стискаєш повіки і скроні у пошуках тиші,
тому що не бачиш ні в чому належного змісту.

Тим часом ці сутінки важать позавтра не більше,
ніж будь-яка думка про те, що тобі заважало.
Життя не завжди поступається світлу і тиші, -
лише у хвилини, коли їх йому бракувало.

У біло-рожевому паркових вулиць триває
заграва задухи, що скоро прорветься дощами.
Розплющивши очі потому, побачиш: немає
нікого, крім тих, хто повсюдно лишаються з нами.