Написала моя подруга в начале самого Майдана... (даю на мови, без перевода)

Feb 23, 2015 15:33

Такі часи настали тяжко, важко-усюди кривда полягла,
хоч не дивись,нема надії,
давно тебе уже ділили-оті,що там всередині скрегочуть,
здіймають словом люд КУДИ?
Усяке серце залоскочуть аби нажитись на біді.
А люд стоїть-тай зажурився-ніхто нехоче говорить,
на їх давно збліділих лицях уже нічого не шумить.
Чого ж ти плачеш,Україно?!Чого навколішках стоїш?!
Та терпиш знов добу "Руїни",те як шматують тебе всі.
Де ж наші браття,де завзяття?Де ж наші сестри молоді?
Розбиті,втомлені,змарнілі-усі розбіглись хто,куди.
Країно мила-посивіла,в пилюці стогнеш від жалю,вставай!
Дивись,що наробила,коли ти слабкість проявила...
А зараз діти голі,босі-щось бавляться між собою-диви,
вони малі не розуміють,що залишилися самі.Чого мовчиш,
здіймай же галас,вставай й чим дужче голоси!
Поки тебе не затоптали,другого імені не дали-вставай,країно,не мовчи.

ПыСы: У нее еще есть много такого, но это мы отложим до окончания этого бедлама, в нашей уже бывшей стране... Многие мои товарищи, друзья и единомышленники знают её, но её имя я открою только после нашей Победы. Девушка еще слишком молода, ей еще жить и жить.
"Рапунсель" - для многих это прозвище скажет многое, но тут писать не стоит...
УМНЫЙ ПРОМОЛЧИТ - ДУРАК НЕ СПРОСИТ!

стихи, герои, личное

Previous post Next post
Up