I had a time of my life
Давно я сюди не заходила. Дуже давно.
Це було найліпше літо в моєму житті. І це однозначно так. Я знаю, що я ще дуже довго буду це згадувати і звикати до такої старої але незвичної тепер Юкрейн.
Я ніфіга не фелт ін лав віз Америка. Я звикла до тих 40 форінг стьюдентс, яких я тут маю, до спільної двоповерхової кухні на 40 чоловік, до кемфаєрс, вечірок, мікрохвильовок, спільних переглядів мувіс на кухні, дощів, гір, скулбасів, ведмедів, лів фрі ор дай, до свого праку розваг, америкосів, шотижневих подорожей кудись з нашого міддл оф ноувер, хайкінгу, скайпів, фейсбуків, акцентів, запрошень у гості, хагсів, вечірніх посиденьок на балконі з вивченням слова "хуй" різними мовами, пошуків '' кому ж є 21, щоб купити нам бухло" , пояснень америкосів вер із Юкрейн, розмов з македонцями і словаками українською і дивувань, шо ми розуміємо, походів через ліс за донатами, айс коффі, екстра ауерсів, російсько-українсько-аншлійського суржику, готування варенеків на кухні, постійно розряженої камери, лісу, до наших пральних машин, вечорів музики македонців, нашої фаєр аларм на кухні і віїздів у місто на шоппінг, звикла до чекання на подорожі до Бостону і НЙ, нових знайомств, '' гьорлз, ду ю нід хелп?", пошуку райду до найближчого міста. Та просто звикла до всього.
Юкрейніан гьорл,блін
я буду дуже за цим сумувати
Це було найліпше літо в моєму житті. І це однозначно так. Я знаю, що я ще дуже довго буду це згадувати і звикати до такої старої але незвичної тепер Юкрейн.
Я ніфіга не фелт ін лав віз Америка. Я звикла до тих 40 форінг стьюдентс, яких я тут маю, до спільної двоповерхової кухні на 40 чоловік, до кемфаєрс, вечірок, мікрохвильовок, спільних переглядів мувіс на кухні, дощів, гір, скулбасів, ведмедів, лів фрі ор дай, до свого праку розваг, америкосів, шотижневих подорожей кудись з нашого міддл оф ноувер, хайкінгу, скайпів, фейсбуків, акцентів, запрошень у гості, хагсів, вечірніх посиденьок на балконі з вивченням слова "хуй" різними мовами, пошуків '' кому ж є 21, щоб купити нам бухло" , пояснень америкосів вер із Юкрейн, розмов з македонцями і словаками українською і дивувань, шо ми розуміємо, походів через ліс за донатами, айс коффі, екстра ауерсів, російсько-українсько-аншлійського суржику, готування варенеків на кухні, постійно розряженої камери, лісу, до наших пральних машин, вечорів музики македонців, нашої фаєр аларм на кухні і віїздів у місто на шоппінг, звикла до чекання на подорожі до Бостону і НЙ, нових знайомств, '' гьорлз, ду ю нід хелп?", пошуку райду до найближчого міста. Та просто звикла до всього.
Юкрейніан гьорл,блін
я буду дуже за цим сумувати