Байки з грядки
Розповів днями кур'єр на роботі повчальну історію.
Конторка ж наша возить вкусняшки цілодобову спраглим та голодним мешканцям столиці. Деякі громадяни люблять тряхнути молодістю - вкладають надбаних непосильною працею дітлахів спати, дзвонять в нашу конторку і вимагають привезти їм вкусностєй. Відповідальні громадяни при цьому вказують у примітці - дзвоніть в телефон а не в двері, бо ми шойно вклали нашу дєточку спати і хочеться, щоб вона спала, а не намагалась відібрати в нас вкусності.
Отож приїздить наш кур'єр за вказаною адресою, спокійно дзвонить в двері, а там миттєвий відгук - плач маленького гіппопотама, в якого щойно відібрали впольованого оленя. Кур'єр нервово дивиться в бумажку, там, звісно, ніяких приміток про те що "не дзвоніть, ібо", відкриваються двері і на порозі опиняється тато-гіппопотам. Доросла особь вагою під три тонни нервово тягнеться до шиї кур'єра і нецензурно намагається перекричати ор гіппопотамчика. Суть спічу зрозуміла і без додаткових слів - ніяких вкусняшок він не замовляв, дитину щойно вклав після тригодинної колискової і зараз коє-хто замінить оленя дитинці-гіппопотаму...
Якимось чудом нашому герою вдалось тремтячими руками набрати вказаний в бумажці номер і прошепотіти в трубку - ей, клієнт, а яка в тебе квартира? Клієнт даже ні разу не засумнівавшись назвав номер квартири сім'ї гіппопотамів. "Ну, виходь тоді - вкусняшки приїхали". На що відкрились двері квартири навпроти, звідти радісно вискочив щиглик з криком: "Ліза, а в нас точно 91 квартира?"
Кур'єр каже, що не дуже добре пам'ятає, як він встиг вихопити у щиглика 103 гривні і, не чекаючи чайових, злетів сходами вниз. Останнє, що бачив, це як гіппопотам доволі різво, як для своїх трьох тонн летів по майданчику в сторону щиглика. Ще там щось було про глаз і жопу, але наш кур'эр вже не дослухався. Тому я вврю, що все закінчилось хеппі ендом. Можуть же сусіди мирно побесідувати на сходах о першій ночі, правда ж?
Ага, і мораль - знайомтесь з сусідами завчасно. Це допомагає розвивати пам'ять.
Конторка ж наша возить вкусняшки цілодобову спраглим та голодним мешканцям столиці. Деякі громадяни люблять тряхнути молодістю - вкладають надбаних непосильною працею дітлахів спати, дзвонять в нашу конторку і вимагають привезти їм вкусностєй. Відповідальні громадяни при цьому вказують у примітці - дзвоніть в телефон а не в двері, бо ми шойно вклали нашу дєточку спати і хочеться, щоб вона спала, а не намагалась відібрати в нас вкусності.
Отож приїздить наш кур'єр за вказаною адресою, спокійно дзвонить в двері, а там миттєвий відгук - плач маленького гіппопотама, в якого щойно відібрали впольованого оленя. Кур'єр нервово дивиться в бумажку, там, звісно, ніяких приміток про те що "не дзвоніть, ібо", відкриваються двері і на порозі опиняється тато-гіппопотам. Доросла особь вагою під три тонни нервово тягнеться до шиї кур'єра і нецензурно намагається перекричати ор гіппопотамчика. Суть спічу зрозуміла і без додаткових слів - ніяких вкусняшок він не замовляв, дитину щойно вклав після тригодинної колискової і зараз коє-хто замінить оленя дитинці-гіппопотаму...
Якимось чудом нашому герою вдалось тремтячими руками набрати вказаний в бумажці номер і прошепотіти в трубку - ей, клієнт, а яка в тебе квартира? Клієнт даже ні разу не засумнівавшись назвав номер квартири сім'ї гіппопотамів. "Ну, виходь тоді - вкусняшки приїхали". На що відкрились двері квартири навпроти, звідти радісно вискочив щиглик з криком: "Ліза, а в нас точно 91 квартира?"
Кур'єр каже, що не дуже добре пам'ятає, як він встиг вихопити у щиглика 103 гривні і, не чекаючи чайових, злетів сходами вниз. Останнє, що бачив, це як гіппопотам доволі різво, як для своїх трьох тонн летів по майданчику в сторону щиглика. Ще там щось було про глаз і жопу, але наш кур'эр вже не дослухався. Тому я вврю, що все закінчилось хеппі ендом. Можуть же сусіди мирно побесідувати на сходах о першій ночі, правда ж?
Ага, і мораль - знайомтесь з сусідами завчасно. Це допомагає розвивати пам'ять.