Легенди "Парку Київська Русь"
В дитинстві, після безсонної ночі з пригодницькою книжкою, мені часто хотілось потрапити в часи короля Артура. Що може бути романтичніше - лицарі круглого столу, блискучі мечі, затяті поєдинки та прекрасні дами. Або хоча би в часи Річарда Левового серця. Це мені мріялось вже після читання Вальтера Скотта - Робін Гуд, Айвенго, безстрашні лучники, обладунки, коні, неймовірні кодекси честі, походи до гробу Господнього...Романтика :)
А от подібних мрій про середньовічні часи власної держави не було зовсім. Ну яка там цікавість, я вас благаю - сухі сторінки шкільних підручників. "І прийшов князь Кий, і були з ним брати та сестриця Либідь та постав град на берегах Дніпра-Славути..." Лише шкільний урок.
Але погодьтесь, якби про часи Киїської Русі написали стільки ж неймовірно захопливих книжок, замішаних на легендах, фантазіях та романтиці і зняли стільки ж яскравих фільмів із найпрекраснішими акторами сучасності - чи ж не мріяли би ми з вами та тисячі і тисячі юних сердець, що прагнуть пригод, опинитися в часах світанку княжої доби? Чи ж не хотілось би нам побачити на власні очі мужніх воїнів, що збираються на який-небудь останній (чи може і зовсім перший) бій. Уважно роздивитись тогочасних красунь і здивуватись, сплеснувши в долоні, як же їм вдається підтримувати такий колір обличчя без щоденних косметичних процедур (або ж не вдається :)). Чи ж не хотілось би вам взяти в руки лук і з легкістю хвацько випустити кілька стріл точнісінько у центр мішені? Або взяти участь в чоловічому бойовому турнірі на ристалищі, аби завоювати серце найпрекраснішої із дівиць? Ну правда ж це було б цікаво?
Але не написані книжки...Не їдуть режисери світової слави до Києва, щоб зняти черговий хіт пригодницько-історичних фільмів "Федько в дітинці князя Кия"...Тому, здавалось би, вся пам’ять про карколомні часи князів та героїв залишиться на сторінках підручників та в образі зруйнованого княжого човна...
Продовження тут
А от подібних мрій про середньовічні часи власної держави не було зовсім. Ну яка там цікавість, я вас благаю - сухі сторінки шкільних підручників. "І прийшов князь Кий, і були з ним брати та сестриця Либідь та постав град на берегах Дніпра-Славути..." Лише шкільний урок.
Але погодьтесь, якби про часи Киїської Русі написали стільки ж неймовірно захопливих книжок, замішаних на легендах, фантазіях та романтиці і зняли стільки ж яскравих фільмів із найпрекраснішими акторами сучасності - чи ж не мріяли би ми з вами та тисячі і тисячі юних сердець, що прагнуть пригод, опинитися в часах світанку княжої доби? Чи ж не хотілось би нам побачити на власні очі мужніх воїнів, що збираються на який-небудь останній (чи може і зовсім перший) бій. Уважно роздивитись тогочасних красунь і здивуватись, сплеснувши в долоні, як же їм вдається підтримувати такий колір обличчя без щоденних косметичних процедур (або ж не вдається :)). Чи ж не хотілось би вам взяти в руки лук і з легкістю хвацько випустити кілька стріл точнісінько у центр мішені? Або взяти участь в чоловічому бойовому турнірі на ристалищі, аби завоювати серце найпрекраснішої із дівиць? Ну правда ж це було б цікаво?
Але не написані книжки...Не їдуть режисери світової слави до Києва, щоб зняти черговий хіт пригодницько-історичних фільмів "Федько в дітинці князя Кия"...Тому, здавалось би, вся пам’ять про карколомні часи князів та героїв залишиться на сторінках підручників та в образі зруйнованого княжого човна...
Продовження тут