Етапи великого шляху
В суботу оргокомітет zhezhivka офіційно відвідав офіційний матч офіційної української Прем’єр-ліги.
Оскільки оргкомітет дуже любить команду київське "Дінама" і дуже співчуває їм за відчутні поразки в півфіналах європейського та українського кубків, то оргкомітет домовився з нашими хлопцями, щоб ті трохи киянам підіграли. Ну бо ясно, нашим шо 10 місце, шо 11, то вже якось пофіг, а Дінамам треба настрій підняти, зовсім засмутились пацани, ше в депресію нинароком впадуть, як їм в дипресії в відпустку їхати. Ну ото наші їм і помогли.
На полі, як ви понімаєте, нічого цікавого не відбувалось. Три рази ми підняли настрій новачку Дінами Гільєрме. Хлопчинка весь сезон сидів на лавці, а тут така радість - на поле випустили. Треба ж було додати йому впевненості в собі. Отож карпатівський захист повним складом зайнявся додаванням впевненості діям Гільєрме.
Ну а потім той же Гільєрме видав чудесний пас на мого улюбленого гвінейця (більше я просто в Гвінеї нікого не знаю, тут не до перебору) Бангуренка. Ну і ви понімаєте, получилось слігка невдобно. Вроді би ми і домовились, но 0-4, це якось вопше непрілічно.
Тому я махнула платочком і на 90 хвилині наші мальчікі нарешті пішли в бой. Підстаркуватий бой у вигляді СаШо сопротівлявся, но юний Тарасенко все-таки заштовхав йому м’яч престижу. Юний Тарасенко хотів закатати ше три мяча, но суддя чомуто засвистів кінець матчу, а тому я счітаю шо він підарас.
В той час як на полі дивитись не було на шо, ми дивились на трибуни. Конкретно на три фан-сектора. Вони, безумовно, молодці. Учітивая, шо ми сидіи поруч з київським фан-сектором, можемо чесно засвідчити, шо вони особінно молодці.
Тому, буду краток:
Наші мальчікі.
Наші дєвочки
Дінамавський сєктор. Дємонстрація дружби.
П.С. bajdykevic, в слєдущому сезоні віддасте боржок, а? :))))
Оскільки оргкомітет дуже любить команду київське "Дінама" і дуже співчуває їм за відчутні поразки в півфіналах європейського та українського кубків, то оргкомітет домовився з нашими хлопцями, щоб ті трохи киянам підіграли. Ну бо ясно, нашим шо 10 місце, шо 11, то вже якось пофіг, а Дінамам треба настрій підняти, зовсім засмутились пацани, ше в депресію нинароком впадуть, як їм в дипресії в відпустку їхати. Ну ото наші їм і помогли.
На полі, як ви понімаєте, нічого цікавого не відбувалось. Три рази ми підняли настрій новачку Дінами Гільєрме. Хлопчинка весь сезон сидів на лавці, а тут така радість - на поле випустили. Треба ж було додати йому впевненості в собі. Отож карпатівський захист повним складом зайнявся додаванням впевненості діям Гільєрме.
Ну а потім той же Гільєрме видав чудесний пас на мого улюбленого гвінейця (більше я просто в Гвінеї нікого не знаю, тут не до перебору) Бангуренка. Ну і ви понімаєте, получилось слігка невдобно. Вроді би ми і домовились, но 0-4, це якось вопше непрілічно.
Тому я махнула платочком і на 90 хвилині наші мальчікі нарешті пішли в бой. Підстаркуватий бой у вигляді СаШо сопротівлявся, но юний Тарасенко все-таки заштовхав йому м’яч престижу. Юний Тарасенко хотів закатати ше три мяча, но суддя чомуто засвистів кінець матчу, а тому я счітаю шо він підарас.
В той час як на полі дивитись не було на шо, ми дивились на трибуни. Конкретно на три фан-сектора. Вони, безумовно, молодці. Учітивая, шо ми сидіи поруч з київським фан-сектором, можемо чесно засвідчити, шо вони особінно молодці.
Тому, буду краток:
Наші мальчікі.
Наші дєвочки
Дінамавський сєктор. Дємонстрація дружби.
П.С. bajdykevic, в слєдущому сезоні віддасте боржок, а? :))))