...в голубом вертолете и бесплатно покажет кино...
Дні народження. Тік-так, тік-так.
Про яке вам розповісти? Їх було у мене...
На три роки мені подарували першу книжку, яку я прочитала сама. З цього моменту почався довгий шлях до читання книжок з ліхтариком під ковдрою, зіпсутого зору та ілюзії, що я знаю все.
В сім років мені подарували програвач. Саме тому я знаю напам’ять саундтреки до більшості радянських мультфільмів, фільмів для дітей, кілька альбомів Бітлз, Висоцького та казки народів світу.
На сім з половиною мені подарували брата. Але це був не зовсім мій день народження. Навіть, можна сказати, зовсім не мій.
В 14 мамина подруга подарувала мені перший лфічік. Який ще два роки лежав в шафі без потреби. В це важко повірити, але були часи, коли словосполучення "пишний бюст" не мало до мене жодного стосунку.
З 15 до 18 років я зібрала непогану колекцію золотих прикрас. Тепер мені видається, що мій власний золото-валютний запас суттєво надійніший від запасів НБУ.
Найнесподіваніші уродини були на моє сімнадцятиліття. Перший день народження поза домом. Саме з цього дня я винесла висновок, що справжніх друзів не потрібно запрошувати ні в радості, ні в горі. Вони самі знають, коли прийти. Друзів в мене виявилась ціла група повним складом.
Наступного року кількість близьких друзів та знайомих перевищила будь-які розумні межі бюджету та кімнати, тому я згадала про існування старих добрих запрошень. Що, зрештою не допомогло. Гуртожиток, йопт :)
Перше, повністю фінансово самостійне, день народження відбулося в двадцять. Причому двічі. Раз для рідних, раз для близьких.
Найавантюрніше було в 24. Стамбул і віч-на-віч з пляшкою коньяку. Вперше в житті мій внутрішній голос прокинувся вчасно і сказав розумну річ - після третьої порції "ей, шо в вас там найсмачніше?", в оточенні ліц чужої національності, найкращим виходом буде встати і вийти. Враховуючи, шо я таки да, встала і вийшла, я можу згадувати цей день народження з теплотою та без докорів сумління.
Перше в новому житті - 25. Це саме тоді, коли - ми старий мір разрушим до основанья, а затєм...Нові друзі, нова робота, нове життя. І в мене все добре в цьому новому життя. Мені в ньому подобається, ага :)
26 я святкувала в улюбленому статусі Фєї. Мені нарешті подарували мій главний атрибут. Фєйську палку. Так шо, звертайтесь, якби шо :)
Ну от. Тепер 27. І мені досі все подобається. Тому я думаю, що посвяткую ще так років з 30-40, щоб потім точно було шо згадувати там, на хмарках.
Да, хто ше досі в раздуміях з приводу падарка, ласкаво прошу у віш-лист.
Пи.Си. Як це не странно, но в один день зі мною та Ісусом Христом народився ше і поет та мєчтатєль. З Днем народження, bajdykevic!
Про яке вам розповісти? Їх було у мене...
На три роки мені подарували першу книжку, яку я прочитала сама. З цього моменту почався довгий шлях до читання книжок з ліхтариком під ковдрою, зіпсутого зору та ілюзії, що я знаю все.
В сім років мені подарували програвач. Саме тому я знаю напам’ять саундтреки до більшості радянських мультфільмів, фільмів для дітей, кілька альбомів Бітлз, Висоцького та казки народів світу.
На сім з половиною мені подарували брата. Але це був не зовсім мій день народження. Навіть, можна сказати, зовсім не мій.
В 14 мамина подруга подарувала мені перший лфічік. Який ще два роки лежав в шафі без потреби. В це важко повірити, але були часи, коли словосполучення "пишний бюст" не мало до мене жодного стосунку.
З 15 до 18 років я зібрала непогану колекцію золотих прикрас. Тепер мені видається, що мій власний золото-валютний запас суттєво надійніший від запасів НБУ.
Найнесподіваніші уродини були на моє сімнадцятиліття. Перший день народження поза домом. Саме з цього дня я винесла висновок, що справжніх друзів не потрібно запрошувати ні в радості, ні в горі. Вони самі знають, коли прийти. Друзів в мене виявилась ціла група повним складом.
Наступного року кількість близьких друзів та знайомих перевищила будь-які розумні межі бюджету та кімнати, тому я згадала про існування старих добрих запрошень. Що, зрештою не допомогло. Гуртожиток, йопт :)
Перше, повністю фінансово самостійне, день народження відбулося в двадцять. Причому двічі. Раз для рідних, раз для близьких.
Найавантюрніше було в 24. Стамбул і віч-на-віч з пляшкою коньяку. Вперше в житті мій внутрішній голос прокинувся вчасно і сказав розумну річ - після третьої порції "ей, шо в вас там найсмачніше?", в оточенні ліц чужої національності, найкращим виходом буде встати і вийти. Враховуючи, шо я таки да, встала і вийшла, я можу згадувати цей день народження з теплотою та без докорів сумління.
Перше в новому житті - 25. Це саме тоді, коли - ми старий мір разрушим до основанья, а затєм...Нові друзі, нова робота, нове життя. І в мене все добре в цьому новому життя. Мені в ньому подобається, ага :)
26 я святкувала в улюбленому статусі Фєї. Мені нарешті подарували мій главний атрибут. Фєйську палку. Так шо, звертайтесь, якби шо :)
Ну от. Тепер 27. І мені досі все подобається. Тому я думаю, що посвяткую ще так років з 30-40, щоб потім точно було шо згадувати там, на хмарках.
Да, хто ше досі в раздуміях з приводу падарка, ласкаво прошу у віш-лист.
Пи.Си. Як це не странно, но в один день зі мною та Ісусом Христом народився ше і поет та мєчтатєль. З Днем народження, bajdykevic!