(no subject)
Дрібний пісок огортає і пестить маленькі білі ступні з яскраво червоними нігтями. Тримає, просочується між пальцями, зривається веселими вихорами з-під ступнів. Жадібний, він хоче втримати, лишити собі. Його ніжність поволі висмоктує сили і вже здається, що ось і все... Навіщо далі? Лягти, пригорнутися щокою до теплої розсипчастої білизни, розтанути і розчинитись між небом і землею, між синім і зеленим...
Та приходить вітер. Іноді сердитий, гарячий і сухий, як потріскані губи, іноді вологий і ніжний наче поцілунок травневої ночі, іноді кристально чистий, холодний, скупий як вранішній подих зимою. Він підхоплює під крила, штовхає, жбурляє пасма волосся в очі. Він б'є у пісок, перегортає піщані сторінки на березі моря. Він замітає сліди...
Погляд...
Спогад...
Бажання...
Життя!
Туга пружина тіла, одяг вибухом кольору, браслети на тонких зап'ястках - дивний, небачений танок у ранку.
Білі ступні по білому піску...
Сліди-візерунки-руни-літери...
Для кольорових камінців, для вітру, для сонця, для піску, для мене...
Життя й свободи нескінченна повість.
Та приходить вітер. Іноді сердитий, гарячий і сухий, як потріскані губи, іноді вологий і ніжний наче поцілунок травневої ночі, іноді кристально чистий, холодний, скупий як вранішній подих зимою. Він підхоплює під крила, штовхає, жбурляє пасма волосся в очі. Він б'є у пісок, перегортає піщані сторінки на березі моря. Він замітає сліди...
Погляд...
Спогад...
Бажання...
Життя!
Туга пружина тіла, одяг вибухом кольору, браслети на тонких зап'ястках - дивний, небачений танок у ранку.
Білі ступні по білому піску...
Сліди-візерунки-руни-літери...
Для кольорових камінців, для вітру, для сонця, для піску, для мене...
Життя й свободи нескінченна повість.