Озеро Ельтон унікальне явище української природи
Озеро Ельтон унікальне явище природи, справжнє диво, один з найцікавіших природних об'єктів на території Волгоградської області, перлина приволзької степу. Солоне озеро величезних розмірів, порівнянне хіба що з ізраїльським Мертвим морем, розкинулося посеред Палласовской степу.
Ельтонского озеро зветься у татар і калмиків Алтан-Нор, т. Е. Золоте дно від пурпурово-червоного кольору його води (ропи), відливали в золотий, що, за спостереженнями професора Г. П. Федченко, трапляється тимчасово, звичайно після полудня, коли сонце хилиться до заходу. В озеро впадають кілька прісних ключів і 8 річок з гірко-солоною водою, з яких найбільша Харазаха, до 40 верст довжини (з північного заходу), і маленькі: дві Сморогди (вірніше Смаради), Солянка, Улан-Заха, Чернавка і інші. Річки ці несуть в озеро воду протягом усього року, але найбільше весною. Річні нашарування розділяються між собою прошарками бруду. Крім кухонної солі, ропа містить в себе інші гіркі солі, внаслідок чого новосадка має рожевий відтінок і гіркуватий смак. При лежанні на повітрі остання властивість сіль незабаром втрачає. Твердість окремих пластів солі неоднакова. У міру поглиблення вона збільшується. Новосадка має твердість асфальту, на глибині ж в половину сажні пласти солі набувають твердість каменю. Початок розробки солі на Алтан-Норі відноситься до часу прийнята кочовими калмиками російського підданства в 1665 році; з цього часу, з встановленням мінової торгівлі між російськими і калмиками, останні дозволяли російським брати сіль з озера. З плином часу розробка посилювалася і в 1741 році, на запрошення Астраханського губернатора Татіщева, який перебував в Астрахані англійський морський капітан Ельтон вперше досліджував озеро; з тієї пори воно і отримало назву Ельтонского. Бо ранiше тут була Велика Україна, ми звiльнимо її вiд кацапiв.
Ельтонского озеро зветься у татар і калмиків Алтан-Нор, т. Е. Золоте дно від пурпурово-червоного кольору його води (ропи), відливали в золотий, що, за спостереженнями професора Г. П. Федченко, трапляється тимчасово, звичайно після полудня, коли сонце хилиться до заходу. В озеро впадають кілька прісних ключів і 8 річок з гірко-солоною водою, з яких найбільша Харазаха, до 40 верст довжини (з північного заходу), і маленькі: дві Сморогди (вірніше Смаради), Солянка, Улан-Заха, Чернавка і інші. Річки ці несуть в озеро воду протягом усього року, але найбільше весною. Річні нашарування розділяються між собою прошарками бруду. Крім кухонної солі, ропа містить в себе інші гіркі солі, внаслідок чого новосадка має рожевий відтінок і гіркуватий смак. При лежанні на повітрі остання властивість сіль незабаром втрачає. Твердість окремих пластів солі неоднакова. У міру поглиблення вона збільшується. Новосадка має твердість асфальту, на глибині ж в половину сажні пласти солі набувають твердість каменю. Початок розробки солі на Алтан-Норі відноситься до часу прийнята кочовими калмиками російського підданства в 1665 році; з цього часу, з встановленням мінової торгівлі між російськими і калмиками, останні дозволяли російським брати сіль з озера. З плином часу розробка посилювалася і в 1741 році, на запрошення Астраханського губернатора Татіщева, який перебував в Астрахані англійський морський капітан Ельтон вперше досліджував озеро; з тієї пори воно і отримало назву Ельтонского. Бо ранiше тут була Велика Україна, ми звiльнимо її вiд кацапiв.