фень факу+соплі-нюні))))
ну от, як от кажуть не пройшло і півроку як я знову тут)
от сижу і ридаю, не від нещасного кохання а від того що на носі нервовий зрив.
зовсім скоро у нас деь факультету про який я на свою голову почала думати ще в червні, і до якого почала організовувати людей ще 1го вересня) але всім було реально пофіг, хіба лише фрешів вдалося вистроїти іто вони якісь дуже намахані виявилися)
короче залишається менше тижня і у мене раптом намальовується одногрупник який має купу "геніальних" ідей, які дійсно є непоганими, але не всі. і от я вибираю ті жарти які підійдуть під день фака як я це бачу, він ображається, вважає мене злою тіткою яка гробить його талант і наїздяє мені що я мало не користаюся його авторським правом.
а насправді річ лише у тому що до якогось моменту(і я навіть незнаю що сталося) нікому, категорично нікому не було діла до цього дня. я підписалася під цим всим і вже 4й тиждень він мені болить і я ним живу. щодня намагаюся щось придумати щось вигадати вартісне щоб це не був боян, щоб це було клано смішно і красиво, і нехай не дуже щось виходило але ягробила на це свій час, організовувала фрешів, ходила на зустріч до замденака і віцепрезидента НаУКМА з розвитку, поклала просто безліч здоровя на цей день, а тут раптом намальовуються якісь генії які просто звинувачують мене в тому що я роблю.
і от я просто сижу і ридаю, вже третьою хвилею, чи то 4ю, чи 5ю чи 10ю
голова болить, а мій стан соплі-нюні, що називається)
і саме страшне те щонемає того єдиного який міг и заспокоїти. от так от взяти відчути мій стан і просто заспокоїти, нема навіть того кому би я подзвонила щоб він відчув мій стан) і нема того хто зателефонує мені...
от сижу і ридаю, не від нещасного кохання а від того що на носі нервовий зрив.
зовсім скоро у нас деь факультету про який я на свою голову почала думати ще в червні, і до якого почала організовувати людей ще 1го вересня) але всім було реально пофіг, хіба лише фрешів вдалося вистроїти іто вони якісь дуже намахані виявилися)
короче залишається менше тижня і у мене раптом намальовується одногрупник який має купу "геніальних" ідей, які дійсно є непоганими, але не всі. і от я вибираю ті жарти які підійдуть під день фака як я це бачу, він ображається, вважає мене злою тіткою яка гробить його талант і наїздяє мені що я мало не користаюся його авторським правом.
а насправді річ лише у тому що до якогось моменту(і я навіть незнаю що сталося) нікому, категорично нікому не було діла до цього дня. я підписалася під цим всим і вже 4й тиждень він мені болить і я ним живу. щодня намагаюся щось придумати щось вигадати вартісне щоб це не був боян, щоб це було клано смішно і красиво, і нехай не дуже щось виходило але ягробила на це свій час, організовувала фрешів, ходила на зустріч до замденака і віцепрезидента НаУКМА з розвитку, поклала просто безліч здоровя на цей день, а тут раптом намальовуються якісь генії які просто звинувачують мене в тому що я роблю.
і от я просто сижу і ридаю, вже третьою хвилею, чи то 4ю, чи 5ю чи 10ю
голова болить, а мій стан соплі-нюні, що називається)
і саме страшне те щонемає того єдиного який міг и заспокоїти. от так от взяти відчути мій стан і просто заспокоїти, нема навіть того кому би я подзвонила щоб він відчув мій стан) і нема того хто зателефонує мені...