Синопсис Киевский

[graf_sheremetev]

Странно, я до сих пор не знал об этом, но по наводке andreyvadjra обнаружил сегодня.

Синопсис Киевский («Синопсис, или Краткое описание о начале русского народа») - обзор истории Юго-Западной Руси, составленный во второй половине XVII столетия и изданный впервые в 1674 в типографии Киево-Печерской Лавры, в последний раз в Киеве в 1861. Автором предположительно является Иннокентий Гизель (ректор Киево-Братской коллегии - моё прим.). До начала XIX века «Синопсис» использовался как школьный учебник по истории.

Бегло прошёлся по тексту:

ПРО НАРОД РУСЬКИЙ ЧИ, ТОЧНІШЕ, РÓССІЙСЬКИЙ, І ПРО НАЗВУ ЧИ ПРОЗВАННЯ ЙОГО

Руські, чи, точніше, рóссійскі народи - ті ж слов’яни - [від] одного бо єства, батька свого Афета, і одної мови [походять]. Бо як слов’яни задля славних справ своїх здавна набули собі слов’янське ім’я, так по часі "розсіювання" племінного по багатьох землях "рóссіянами", а потім "рóссами" прозвалися. Деякі ближчі до минулих часів оповідають, [що походять] роси від городка Роси 371, що лежить недалеко від Великого Новгорода, інші - від ріки Росі. Інші - від русого волосся, з яким і нині скрізь багато русі. Але найбільш достовірно з усіх тих подібностей, і вірогідніше, що від розсіювання свого рóсси ім’я те здавна собі набули, бо на широкій частині світу, по багатьох різних землях, одні над морем Чорним Понтійським Евксином, інші над Танаїсом чи Доном, і Волгою ріками, інші над Дунайськими, Дністровими, Дніпровими, Деснянськими берегами широко і різноманітно поселеннями своїми розсіялися 372. Так всі давні літописці - грецькі, рóссійські, римські і польські свідчать. Найбільше ж Божественне Писання від Пророцтва Ієзекиїлевого в главі 38 та 39 ім’я те рóссів належно оповідає, називаючи князя Рóсського, Мосоха, і ін 373. Отже, "рóсси" від "розсіяння" свого прозвалися, а від слов’ян [інших] відрізняються тільки назвою, за родом же своїм єдиними [з ними] є, і оскільки один і той же народ слов’янський - називається слов’яно-рóссійським чи славнорóссійським.

ПРО НАЗВУ МОСКВИ - НАРОДУ І ЦАРСТВЕННОГО ГРАДУ

Назва та - "москва" - походить від імені праотця Мосоха, яке від віків було відоме давнім літописцям, проте чимало й мовчали [про нього]: бо коли троє братів, князів варязьких, про яких писатиметься нижче, і велика княгиня Ольга, чи Олена, і всія Рóссії перший самодержець Володимир, і другий - Мономах, Рóссією володіли, тоді рóссами чи русаками звалися, а в Рóссійських землях тільки Київські, Володимирські, Великоновгородські, Чернігівські, Галицькі, Словенські та інші князі іменитими були.
<...>

ПРО ВЗЯТТЯ СТОЛЬНОГО РÓССІЙСЬКОГО ГРАДА КИЄВА ЛИТОВСЬКИМ КНЯЗЕМ ГЕДИМІНОМ, І ПРО ДОЛУЧЕННЯ КНЯЗІВСТВА КИЇВСЬКОГО ДО ЛИТОВСЬКОГО

Року від Різдва Христового 1320 повстав Гедимін Витенесович, великий князь литовський, на князя Київського Станіслава, що походив з коліна першого варязького князя Рóссійського Рурика, і, прийшовши на нього з великою силою, переміг його [військо] з руськими і татарськими вошами за шість миль чи за тридцять верст від Києва над рікою Пірною чи Ірпінню. В тому бою вбиті були князь Лев Данилович Луцький і князь Олег Переяславський. А князь Київський Станіслав втік до князя Рязанського, де потім князював.

ПРО ТЕ, ЗВІДКИ ДВА МИТРОПОЛИТИ В РÓССІЇ - ОДИН У МОСКВІ, А ДРУГИЙ У КИЄВІ

Року від сотворіння Світу 6923, а від Різдва Христового 1415 великий князь Литовський Вітолт, маючи князівство Київське під своєю владою, звелів з-поміж русі вибрати митрополита для святої Софії - не подобалося йому, що стольна митрополича церква, немов удова осиротіла, без господаря свого перебуває, і що митрополити із Москви панують над нею, данини беруть, і в Московську державу возять. І, отже, згідно веління його вибрали рóсси Григорія на прізвисько Цемивлак. Святійший же патріарх Цариградський Каліст благословив його на митрополію Київську. І з того часу почали бути два митрополити в Рóссії - один у Києві, а другий - в Москві, як про те в давніх літописцях Рóссійських знаходимо.
<...>

ПРО ПОВЕРЕННЯ НАЗАД НА ПЕРШЕ ЦАРСТВЕННЕ БУТТЯ БОГОСПАСАЄМОГО ГРАДУ КИЄВА

Богоспасаємий преславний і першопочатковий всія Рóссії царствений град Київ, по багатьох поневіряннях своїх, великою милістю Божою, ніби на первісне буття повертається, від давнього достоїнства царського знову на достоїнство царське перейшов, коли цар царів і государ государів, котрий більше від інших царів земних возносить міць Христа свого, великого государя нашого царя, і великого князя Олексія Михайловича, всія Великої, Малої і Білої Росії самодержця…
<...>