Чернівці, 31 грудня 2009 року.
Гострий дефіцит йолок в організмі спонукав взяти і близько опівдня зірватися вдвох в Чернівці: там преса обіцяла якийсь важний різдвяний базар, конкурс на найгарнішу вітрину і інші святковощі.
Мік з глінтвейном під головною чернівецькою ялинкою. Кльова карпатська ялинка, майже покрила мій дефіцит.
Блека поповює линковий дефіцит.
Дорогою дощ бив в скло автобусу і з молока туману винирював динівіський вітряк, все було сірим і похмурим, але в Чернівцях розпогодилося, вийшло сонце - і місто спішно чепурилося до свята.
Тролейбуси не ходили, тротуари підступливо заманювали в прикриті льодяниками криги калюжі, але це ж Чернівці, я їх і такими люблю.
До речі, здається, в попередні роки місто було більш святковим. Вітрини не дуже вражали.
Від різдвяного містечка чекала трошки більшого. Воно ж виявилося маленьким і ревіло типово українсько-святковою музончикою від групи Любе. Тьху.
Долаштовують останні гірлянди, доносять булочки.
Торгівля хай не дуже жваво, але йде. Єдине: чи то народу урн не вистачає, чи просто до нас глінтвейн пили якісь свині, але паперові стаканчики від гарячого вина (200 грам за 12 гривень, смачне) валялися повсюду.
Народ повз дідуха і ятки тащив додому жахливої анти-пухнастості ялинки і китайську символіку.
Ой хто прийшов!
Зарано я раділа: Снігуронька проявляла гнучність змії, ухиляючись від об'єктиву. Продажна штучка, хоче лише за гроші, а не по любві.
Надувний дід мороз, котрий так дратував Сергія Осачука попередні роки, поступився на ратуші звичайній ялинці.
bus.com.ua обіцяв автобус на Кам'янець в 17-50, але реально останній йшов о 16-50, так що вечірньої підсвітки ми не застали. На маланках наздогоню, нічого.
Тепер над-задача втриматися на ногах ще з годинку - і спааааааааааааааати. Ось :о)
Мік з глінтвейном під головною чернівецькою ялинкою. Кльова карпатська ялинка, майже покрила мій дефіцит.
Блека поповює линковий дефіцит.
Дорогою дощ бив в скло автобусу і з молока туману винирював динівіський вітряк, все було сірим і похмурим, але в Чернівцях розпогодилося, вийшло сонце - і місто спішно чепурилося до свята.
Тролейбуси не ходили, тротуари підступливо заманювали в прикриті льодяниками криги калюжі, але це ж Чернівці, я їх і такими люблю.
До речі, здається, в попередні роки місто було більш святковим. Вітрини не дуже вражали.
Від різдвяного містечка чекала трошки більшого. Воно ж виявилося маленьким і ревіло типово українсько-святковою музончикою від групи Любе. Тьху.
Долаштовують останні гірлянди, доносять булочки.
Торгівля хай не дуже жваво, але йде. Єдине: чи то народу урн не вистачає, чи просто до нас глінтвейн пили якісь свині, але паперові стаканчики від гарячого вина (200 грам за 12 гривень, смачне) валялися повсюду.
Народ повз дідуха і ятки тащив додому жахливої анти-пухнастості ялинки і китайську символіку.
Ой хто прийшов!
Зарано я раділа: Снігуронька проявляла гнучність змії, ухиляючись від об'єктиву. Продажна штучка, хоче лише за гроші, а не по любві.
Надувний дід мороз, котрий так дратував Сергія Осачука попередні роки, поступився на ратуші звичайній ялинці.
bus.com.ua обіцяв автобус на Кам'янець в 17-50, але реально останній йшов о 16-50, так що вечірньої підсвітки ми не застали. На маланках наздогоню, нічого.
Тепер над-задача втриматися на ногах ще з годинку - і спааааааааааааааати. Ось :о)