руферство
побачення ввечері
на даху
ааа!!
на даху. і не вразило.
можливо, підвела погода. можливо, щось ще.
але так...
за всю пригоду мене вразило тільки те, що коли стояти над краєм даху, знизу дує сильний вітер. і ще коли спускаєшся і виходиш на вулицю, відчуваєш, як тепло знизу і як холодно було зверху.
ще гарно, коли стає темно, і все місто починає мерехтіти жовтими цятками. наче одна величезна гірлянда.
гарно, коли з усіх боків можна бачити салюти.
гарно усвідомлювати, що ти на 30 поверсі сидиш.
дивитися вниз гарно.... коли стіна в тебе під грудьми закінчується...
гарно, коли бачиш місто перед собою, як на долоні.
і полежати на даху... просто полежати.... гарно... і як часом люди знають, що ти хочеш... полежати на даху - це те, що я хотіла, йдучи туди.
дах - це те місце, де я хотіла би зустріти світанок. той світанок, якого я так не люблю і так не розумію, що в ньому гарного, якщо захід набагато гарніший.
і прийшла додому - і не вразило. бо коли вилізла пішки на той 30 поверх чи який там уже... на дах... не вразило, аж сама здивувалася... зробила кілька поганих фоток... (через погане освітлення)... і
і ми просто сиділи
насолоджувалися тишею
і просто тепло було з одного боку
але я все одно змерзла... а тоді лежати... і стало тепло
і дивитися вниз прямо вниз було цікаво .... і гарно.
на даху
ааа!!
на даху. і не вразило.
можливо, підвела погода. можливо, щось ще.
але так...
за всю пригоду мене вразило тільки те, що коли стояти над краєм даху, знизу дує сильний вітер. і ще коли спускаєшся і виходиш на вулицю, відчуваєш, як тепло знизу і як холодно було зверху.
ще гарно, коли стає темно, і все місто починає мерехтіти жовтими цятками. наче одна величезна гірлянда.
гарно, коли з усіх боків можна бачити салюти.
гарно усвідомлювати, що ти на 30 поверсі сидиш.
дивитися вниз гарно.... коли стіна в тебе під грудьми закінчується...
гарно, коли бачиш місто перед собою, як на долоні.
і полежати на даху... просто полежати.... гарно... і як часом люди знають, що ти хочеш... полежати на даху - це те, що я хотіла, йдучи туди.
дах - це те місце, де я хотіла би зустріти світанок. той світанок, якого я так не люблю і так не розумію, що в ньому гарного, якщо захід набагато гарніший.
і прийшла додому - і не вразило. бо коли вилізла пішки на той 30 поверх чи який там уже... на дах... не вразило, аж сама здивувалася... зробила кілька поганих фоток... (через погане освітлення)... і
і ми просто сиділи
насолоджувалися тишею
і просто тепло було з одного боку
але я все одно змерзла... а тоді лежати... і стало тепло
і дивитися вниз прямо вниз було цікаво .... і гарно.