(no subject)

Jan 11, 2010 23:20

деякі люди - як пелюстки, вони наче на долоні, їх так видно! вони такі вільні, ніжні і щирі! теплі, легкі до доторку, до відчуття. вони легко падають тобі в руку, але так само легко здуваються. мало, зовсім мало з них виявиться мокрою пелюсткою і прилипне, і не здується вітром від губ.
а є люди, як бутони. бутони маків. їхні пелюстки зібгані всіма можливими способами в тісну коробочку, і ти гадаєш, він буде червоно-помаранчевим чи червоно-багряним, яка в нього серединка, скільки пухнасто-колючих паличок всередині? бутони довго припасовують свої пелюстки одна до одної, тоді відкриваються, такі пом"яті, але через якийсь короткий час... ти просто їх ніколи і ні за що не забудеш.

запалилося, філософія, роздуми

Previous post Next post
Up