Процес як прогрес
Людство йшло не належним шляхом. Але його історія ще дуже молода і нема підстав проливати сльози над тим або іншим “неправильним поворотом". Ми готові підписатися під наступними словами: "Світ нашого минулого - це не тільки світ здійсненого, але й світ втрачених можливостей, світ того, що могло бути, - світ, котрий ми кожного разу перекроюємо по-новому” [Шинкарук В.И., Яценко А.И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения. - К.: Политиздат Украины, 1984. - С.9]. Тобто у кожній культурі минулого закладені величезні можливості, котрі залишилися нерозкритими, не усвідомленими та не використаними протягом усього історичного життя даної культури. Таке “повернення” у історіософській концепції слов’янофіла М. Данилевського визначається “прогресивним”: прогрес, начебто, полягає не в тому, щоб постійно йти в одному напрямку, а в тому, щоб “обійти” все “поле” у всіх його напрямках [116. Данилевский Н.Я. Россия и Европа / Сост., послесл., коммент. С.А. Вайгачева. - М.: Книга,1991.- С. 335].