Циркумпонтійський субстрат
На нашу думку, гідронім Дунай слід співставити, на основі гіпотези про циркумпонтійський до-індоєвропейський субстрат (виявлений, зокрема, у грецькій мові), з пра-півн.-кавк. *twanHV “самець” > “баран, овен” , від якого походять: чечен. to “баран” (“самець > “бик” > “баран”), андійське dan “баран” , абхаз. ate “баран”, баск. idi “бик”, шумер. udu “бик”, укр. “юдо” (“чудо-юдо”) - “казковий носій блага - води як сперми неба”, болгар.-серб. “юда” - “войовниця - покровителька отар” (можливо, через зіткнення субстратного терміну зі схожим за звучанням праіндоєвропейським: литов. jauda “приманка”, дв.-інд. ud-yódhati “хвилюється”, болгар. “юдя” - “зваблювати”, латин. iudeo “наказую”, польск. judzic “рухомий”, литов. judu “рухатися”, дв.-інд. yǘdhyate “боротися”, укр. “під’юджувати” ).
Болгарська “юда” - істота жорстока (утворюється з утоплениць), а “віла (самовіла)” - добра, сприятлива. Але їхні функції тотожні. Остання індоєвропейська пов’язується зі слов’янським колом поняття “віл” (праслов. volъ, дв.-ісл. boli, англ. bull, нім. Bulle, грец. bolinthos) - “кастрований телець” > “носій блага” > “старий верховний бог" (у греків - Уран) на часі домінування у зодіаці сузір’я Тільця (в 4150 - 1710 рр. до н.е.), якого замінило сузір’я Овна (1710 р. до н.е. - 20 р. хр.е.). Юда може належати до оточення субстратного аналога сузір’я Тільця (Юди), який як “Чорний Телець (Кінь)” (Чорнобог) в праарійській міфологемі бореться з “Білим Тельцем (Конем)” (Білобогом). Або як у мітраїзмі бог Мітра вбиває демонічного Бика, з утроби якого народжуються блага природи (пор. із ведичними першожертвою Пурушею та вбивством Індрою бикоподібного Врітри, сина богині Дану та її парного чоловіка Мітри-Варуни, з черева якого виливаються земні води). Також в сенсі генетичного співставлення з хурритсько-кавказьким богом грози Тешубом грецького міфологічного персонажа Тезея, вбивці Мінотавра, виявляється мотив "бик - дарування води" (Мітра - вбивця бика, вмістилища всілякого добра, Мардук - вбивця Тіамат, Індра - вбивця бикоподібного Врітри, охоронця вод, тощо).
Власне у цьому субстратному іберо-кавказькому ареалі осідлих аграріїв Циркумпонтійської зони виявляємо аналог теоніму старого верховного бога слов’ян, Сварога : пра-нах.-дагест. *swĭrHo “старий” (у праіндоарійському svarga - це не ім’я божества, а назва неба, можливо первинно - зодіакального кола).
Поряд з до-індоєвропейським походженням гідроніму “Дунай” виявляємо аналогічне походження інших гідронімів: Тиса ( ≈ абазин. “тІса”- “свинець”), Псло (Псьол) ( ≈ абазин. “псыла» - «масний, жирний»), Сула ( ≈ хатт. “шул” - “достаток”), Сож ( ≈ хатт. “шаг(х)” - “поганий”), озеро ( ≈ абхаз. “аза” - “вологий”; баск. “езе” - “волога”), Буг ( ≈ адиг. “бгы” - “течія”), Іква ( ≈ картв. “ква” - “яруга”) тощо.
Можливо, що цього ж походження гідронім “Дніпро” (у балканській традиції - “Ніпру”, як “Дністер” - “Ністру”), де наявний субстратний компонент d- ( ≈ баск., абхаз., рутул. d- “показник третьої особи однини” ≈ англ. it), а сам гідронім може стосуватися до картв.-баск. napiri “межа, берег, край”, що підтверджує, на нашу думку, засвідчене греками тубільне (праслов’янське) найменування ріки як “Бористен” ( ≈ болгар. діал., сербо-хорв. “бразда” - “межа”, “русло”,“канал”, “зрошувальний канал” ~ нім. Frche, англ. farrow, кельт.-валл. rhych "борозна", італ. porca "земля між двома борознами" ~ тохар. proksa "зерно", слов. *proso "просо"), а “борисфеніти” - “порубіжні” племена (надалі = “гуни”, від адиг. “гьунэ” - “край, рубіж” = анти/ханти, від санскр. anti "край, межа", "периферія, околиця" ).