Inside. Out.
Вже не треба нічого.
Хочеться тільки зачинити всі двері і і вікна. Відключила телефони і програми спілкування. Не дістане ніхто. Навіщо це?
Несправжнє хороше ставлення, за яким незмінно йде прохання чи вимога. "Вибач, нема коли" - у відповідь на просте "Привіт, як ти?" Звична ситуація.
Найгірша, тупа, "всі інші щось роблять, а ти...", лінива, заздрісна, самозакохана і потворна, "ну, якщо цікаве, то присилайте...". Набридло вислуховувати. Так само як і те, що лижуть одне місце. Коли треба, порожнє місце бачать усі. Хотіла б я дізнатись такий швидкий спосіб серйозного покращення зору -не завадило б на мої "-**" =))
Вікна закриті шторами, всі телефони складені куди треба, двері страшенно дратують, коли їх хтось відчиняє.
Киць знаходить мене і без всяких технічних засобів.
Спить. І йому сниться щось зовсім інше.
Хочеться тільки зачинити всі двері і і вікна. Відключила телефони і програми спілкування. Не дістане ніхто. Навіщо це?
Несправжнє хороше ставлення, за яким незмінно йде прохання чи вимога. "Вибач, нема коли" - у відповідь на просте "Привіт, як ти?" Звична ситуація.
Найгірша, тупа, "всі інші щось роблять, а ти...", лінива, заздрісна, самозакохана і потворна, "ну, якщо цікаве, то присилайте...". Набридло вислуховувати. Так само як і те, що лижуть одне місце. Коли треба, порожнє місце бачать усі. Хотіла б я дізнатись такий швидкий спосіб серйозного покращення зору -не завадило б на мої "-**" =))
Вікна закриті шторами, всі телефони складені куди треба, двері страшенно дратують, коли їх хтось відчиняє.
Киць знаходить мене і без всяких технічних засобів.
Спить. І йому сниться щось зовсім інше.