Провал
Як не дивно, вижила після тестів. Думала, що завдання гірші будуть. Виявилось, що терпіти можна.
По-перше, дякую за підтримку. Ваші коментарі справді допомогли не здуріти зі страху. Боялася, звичайно, але хоча б не так, щоб завмирав мозок.
zla_buka, дякую за повідомлення. Так приємно... Не уявляєш, наскільки, і як це важливо для мене...
Література, в основному, за програмою. Мова - ніби так само. Але...тема для твору... Всі очікували чогось морально-етичного, чи навіть суспільно-політичного. А було "сопливо-художнє". Тому довелось подумати, що писати, бо тему оту можна було зрозуміти по-різному, і х** знає, що вони хотіли прочитати.
На це теж пішов час. Тоді сформулювати треба було, щоб до них дійшло. Теж час. Звичайно, писала отой початок на чернетці, бо за виправлення знімали бали. Ніяк не вдавалось викласти зрозуміло. А тоді сказали, що лишилось 15 хвилин. Нерви здали, взялась переписувати. Скорочувала, як могла, аби встигнути ще написати приклади з літератури, історії (причому мало бути все. маразматичний фанатизм? примусовий "патріотизм?"). Висновок писала тоді, коли роботи мало не видирали з рук. Встигла написати тільки 1 на рідкість тупе речення. Причому його, боюся, не розбере ніхто. Рука тряслась так, що не могла втримати ручку, а почерк став ще гіршим, ніж є.
Здавала роботу втрачаючи свідомість. Якась курва, яка понтувалась дуже, що вона з фінансового ліцею, підійшла, спробувала вихопити в мене твір - аби подивитись, скільки я написала. Вона мені не сподобалась спочатку, як тільки зайшла в кабінет і подивилась на всіх пихатим поглядом. Я зразу це помітила, але було не до того. Згадувала те, що вивчила найгірше.
Вийшла в коридор і відчула, що ноги підкошуються, а перед очима все пливе. На щастя, не вирубалась. А там мене вже перехопила однокласниця, яку я мала вислухати - від цього може залежати результат мого екзамену з біології. =)
Морально готуюся поставати хрест на майбутньому. Провал першого екзамену - значить, провал наступних. Ніякі вищі навчальні заклади не візьмуть мене, з моїми оцінками... Нафіг я треба. Маю вбити залишки мрії про нормальну роботу, репутацію, досягнення мети... Значить, не судилось. Зрештою, всім відомо, що виживають - найкращі. Я маю змиритись із тим, що до них не належу. Сподіваюсь, у школі не надто багато людей знатиме про мою оцінку. Страшно й думати, що буде, коли дізнаються, що всі поступили, а я - ні. Хоча... не звикати до провалів і сорому.
Хоча б одна непогана подія сталась по дорозі додому. Йшла, на щастя, не сама, а з подругами. All of us are single. Перед нами пхалась тупувата щаслива парочка, тримались за руки... А тоді зупинились і стали лизатись. Як ми проходили повз них, я голосно сказала: "Мене зараз виверне!". Потім ми втрьох просто впали зі сміху. Спитала в дівчат, чи достатньо голосно я оте сказала. Виявилось, що навіть дуже голосно. Мабуть, чули не тільки ті, про кого йшла мова. XD Тепер мене цитують... ;) В нашій компанії, звичайно. А тим двом, сподіваюсь, споганила момент. =)) Хоча б щось...
По-перше, дякую за підтримку. Ваші коментарі справді допомогли не здуріти зі страху. Боялася, звичайно, але хоча б не так, щоб завмирав мозок.
zla_buka, дякую за повідомлення. Так приємно... Не уявляєш, наскільки, і як це важливо для мене...
Література, в основному, за програмою. Мова - ніби так само. Але...тема для твору... Всі очікували чогось морально-етичного, чи навіть суспільно-політичного. А було "сопливо-художнє". Тому довелось подумати, що писати, бо тему оту можна було зрозуміти по-різному, і х** знає, що вони хотіли прочитати.
На це теж пішов час. Тоді сформулювати треба було, щоб до них дійшло. Теж час. Звичайно, писала отой початок на чернетці, бо за виправлення знімали бали. Ніяк не вдавалось викласти зрозуміло. А тоді сказали, що лишилось 15 хвилин. Нерви здали, взялась переписувати. Скорочувала, як могла, аби встигнути ще написати приклади з літератури, історії (причому мало бути все. маразматичний фанатизм? примусовий "патріотизм?"). Висновок писала тоді, коли роботи мало не видирали з рук. Встигла написати тільки 1 на рідкість тупе речення. Причому його, боюся, не розбере ніхто. Рука тряслась так, що не могла втримати ручку, а почерк став ще гіршим, ніж є.
Здавала роботу втрачаючи свідомість. Якась курва, яка понтувалась дуже, що вона з фінансового ліцею, підійшла, спробувала вихопити в мене твір - аби подивитись, скільки я написала. Вона мені не сподобалась спочатку, як тільки зайшла в кабінет і подивилась на всіх пихатим поглядом. Я зразу це помітила, але було не до того. Згадувала те, що вивчила найгірше.
Вийшла в коридор і відчула, що ноги підкошуються, а перед очима все пливе. На щастя, не вирубалась. А там мене вже перехопила однокласниця, яку я мала вислухати - від цього може залежати результат мого екзамену з біології. =)
Морально готуюся поставати хрест на майбутньому. Провал першого екзамену - значить, провал наступних. Ніякі вищі навчальні заклади не візьмуть мене, з моїми оцінками... Нафіг я треба. Маю вбити залишки мрії про нормальну роботу, репутацію, досягнення мети... Значить, не судилось. Зрештою, всім відомо, що виживають - найкращі. Я маю змиритись із тим, що до них не належу. Сподіваюсь, у школі не надто багато людей знатиме про мою оцінку. Страшно й думати, що буде, коли дізнаються, що всі поступили, а я - ні. Хоча... не звикати до провалів і сорому.
Хоча б одна непогана подія сталась по дорозі додому. Йшла, на щастя, не сама, а з подругами. All of us are single. Перед нами пхалась тупувата щаслива парочка, тримались за руки... А тоді зупинились і стали лизатись. Як ми проходили повз них, я голосно сказала: "Мене зараз виверне!". Потім ми втрьох просто впали зі сміху. Спитала в дівчат, чи достатньо голосно я оте сказала. Виявилось, що навіть дуже голосно. Мабуть, чули не тільки ті, про кого йшла мова. XD Тепер мене цитують... ;) В нашій компанії, звичайно. А тим двом, сподіваюсь, споганила момент. =)) Хоча б щось...