Death fell in love with me
І навіть мого психолога цікавить те саме. >_<
Ну що не так?
А взагалі - частіше б такі вихідні.
Субота: фест, вдалий (!!!) виступ, нереальна кількість фотографів. Правда, макіяж у мене так собі. Плюс втомлено-на нервах. Рожево- блакитна смерть з косою і надзвичайно милою посмшкою. =) Було досить багато дітей, які в нас питали, коли ми виступаємо. Шкода, що на той час ми на сцені вже побували.
Пофотографувались із тим принцом. Правда, як його звати - досі не знаю. А ось милої істоти іноді у платті не було. (( Хоча що мені до того?...
Доведеться визнавати, що українським організаторам фестивалів є чому повчитись... так не хочеться визнавати, що вчитись слід в отих... самі знаєте, у кого, не у країн Заходу. Але - we have what we have.
Шкода тільки, що закривавлену троянду я до залу не докинула. Треба було камінець у неї зашити - ще б в голову кому треба потрапила. ;)
А напередодні тато випадково забрав мої ключі - тобто замкнув вдома. В результаті за квіточками, що в мене на комірі, і..штучною кров"ю. Тому за квіточки і губи - татові особисто подяка. ;)
А сьогодні десь з 12 ранку ми: палили гарбуза так, що він блював; повзали по болоту, вішались на кущах. Результат - викладу, як тільки він буде.
Про ДН Хельга я знала. Знала, що Юмі збирається в гості після наших планів. По дорозі на місце призначення Хельгу по телефону пообіцяли живий подарунок у вигляді мене. Хоча я наївно сподівалась після всього приїхати додому і покірно засісти за с***е домашнє завдання... бажання побачити друзів і продовжити виключно приємну програму вихідних взяло верх. Поїхали до Хельга, де нас чекали, роздягли і де я б із задоволенням лишилась до ранку. Але - завтра в інститут. T_T Проте максимум, що я зроблю - то роздрукую конспекти. XD
Субота - ДН Хобсона. На моє фотопривітання, як і на смс, не відповів. Я ж не руда і не товста. І не в сіточці, як м"ясо. Так, оті панчохи в мене з м"ясом асоціюються )))
З понеділка пора серйозно братися за матеріал.
А ще... швейні ночі не закінчено. Я такий ідіот, що шиє костюм на інтерв"ю. Не на всі, але про це - дай боже, аби таки відбулось - я про нього мрію років з 8-ми.
Ну що не так?
А взагалі - частіше б такі вихідні.
Субота: фест, вдалий (!!!) виступ, нереальна кількість фотографів. Правда, макіяж у мене так собі. Плюс втомлено-на нервах. Рожево- блакитна смерть з косою і надзвичайно милою посмшкою. =) Було досить багато дітей, які в нас питали, коли ми виступаємо. Шкода, що на той час ми на сцені вже побували.
Пофотографувались із тим принцом. Правда, як його звати - досі не знаю. А ось милої істоти іноді у платті не було. (( Хоча що мені до того?...
Доведеться визнавати, що українським організаторам фестивалів є чому повчитись... так не хочеться визнавати, що вчитись слід в отих... самі знаєте, у кого, не у країн Заходу. Але - we have what we have.
Шкода тільки, що закривавлену троянду я до залу не докинула. Треба було камінець у неї зашити - ще б в голову кому треба потрапила. ;)
А напередодні тато випадково забрав мої ключі - тобто замкнув вдома. В результаті за квіточками, що в мене на комірі, і..штучною кров"ю. Тому за квіточки і губи - татові особисто подяка. ;)
А сьогодні десь з 12 ранку ми: палили гарбуза так, що він блював; повзали по болоту, вішались на кущах. Результат - викладу, як тільки він буде.
Про ДН Хельга я знала. Знала, що Юмі збирається в гості після наших планів. По дорозі на місце призначення Хельгу по телефону пообіцяли живий подарунок у вигляді мене. Хоча я наївно сподівалась після всього приїхати додому і покірно засісти за с***е домашнє завдання... бажання побачити друзів і продовжити виключно приємну програму вихідних взяло верх. Поїхали до Хельга, де нас чекали, роздягли і де я б із задоволенням лишилась до ранку. Але - завтра в інститут. T_T Проте максимум, що я зроблю - то роздрукую конспекти. XD
Субота - ДН Хобсона. На моє фотопривітання, як і на смс, не відповів. Я ж не руда і не товста. І не в сіточці, як м"ясо. Так, оті панчохи в мене з м"ясом асоціюються )))
З понеділка пора серйозно братися за матеріал.
А ще... швейні ночі не закінчено. Я такий ідіот, що шиє костюм на інтерв"ю. Не на всі, але про це - дай боже, аби таки відбулось - я про нього мрію років з 8-ми.