May 13, 2009 02:23
А після всього - дай Боже його таки здати - доведеться йти доробляти довбану фотожурналістику. Мені той процес подобався, поки не був обов"язковим до виконання завданням, крім того - після 3 годин сну.
Ловлю себе на черговій брудній думці... Коли піду "полювати" за тим, що могло б вразити викладачку (не думаю, що мої збочення можуть сподобатись гламурним особистостям, хай і досить непоганим), хотіла б мати при собі якого-небудь ідіота, який би покірно тягався за мною, але на мені не висів і...мовчав. Та й не змушував мене підтримувати розмову. Просто щоб був поряд - без жодного слова. І щоб додому провів, не подумавши нічого поганого, і не проклинаючи мене. Такого ідіота, який би мовчав і навіть не думав би про критику моїх відсутніх естетичних смаків. Аби то не була "велика дитина".
Мабуть, мені не слід дивитись кіно. Бо тепер згадала, що саме там було таке - ніби ще один образ реальної особи, точно як вона, тільки не розмовляє. Без звуку.
Але такі придурки не водяться ніде, а тих, що колись були, вже приручили красуні. Тому доведеться йти самій. Як завжди.
сприйняття,
мрії,
нездійсненне,
образ,
думка,
навчання,
люди