(no subject)
Тільки що відкрито дали знати, що мене більше не люблять. Відтепер я на всі 100 сама за себе. Нічого, прорвемось, як кажуть. Недарма ж декілька хвилин тому мене визнали за свого хлопця незвично ввічливі рокери. Захід був більш ніж класним, спілкування, яке не навантажувало, купа приємних відкриттів, фото і, звичайно, музика - якісна причому. І ще - жодного гота. Вдалось. Один з 3-х тепер вже заходів, які мені реально сподобались. Планувала по приїзду додому накидати якісь основні фрази для майбутньої статті - ось цей матеріал мені хочеться зробити якнайкраще. Та замість того, аби, слухаючи тільки що почуте вживу (а тепер - на MySpace), писати статтю, намагаючись передати той настрій, що зловила на концерті, - я пишу оце.
...дивлюсь на своє відображення у чашці ранкової ще кави...
У мене є нагода непогано заробити. Проте знаю, що, якщо все вдасться - то мене звинуватять у тому, що я ні в якому вигляді не сприймаю. І ніяк не зможу довести, що це не так. Адже у розумінні тих людей мене сприймають лише як щось придатне до такого заняття, а мене настільки легко підкупити, що й не помічу, як... А я якось відчуваю, що знаю, як діяти, аби вдалось, і це не видається надто складним, а швидше - є логічним... Все одно ж не піду, бо втрачу залишки їхньої поваги. Чи спробую? Так, щоб вони не знали. Але мене мучитиме совість за брехню. І, на жаль, за стільки років я так звикла до дружніх стосунків з ними...
Вперше за багато місяців у мене був день хорошого настрою. А вечір - тепер назву його вечором хороших спогадів. Чомусь так трапляється часто. Мабуть, мені просто нмагаються сказати про те, що мені не личить посмішка. Та я й сама про це знаю. Іноді просто хочеться приміряти щось нове, абсолютно для мене неприпустиме й непристойне. Так само, як, наприклад, гламурній блондинці могло б захотітись одягтись неформалкою й піти на вечірку до гопників.
...дивлюсь на своє відображення у чашці ранкової ще кави...
У мене є нагода непогано заробити. Проте знаю, що, якщо все вдасться - то мене звинуватять у тому, що я ні в якому вигляді не сприймаю. І ніяк не зможу довести, що це не так. Адже у розумінні тих людей мене сприймають лише як щось придатне до такого заняття, а мене настільки легко підкупити, що й не помічу, як... А я якось відчуваю, що знаю, як діяти, аби вдалось, і це не видається надто складним, а швидше - є логічним... Все одно ж не піду, бо втрачу залишки їхньої поваги. Чи спробую? Так, щоб вони не знали. Але мене мучитиме совість за брехню. І, на жаль, за стільки років я так звикла до дружніх стосунків з ними...
Вперше за багато місяців у мене був день хорошого настрою. А вечір - тепер назву його вечором хороших спогадів. Чомусь так трапляється часто. Мабуть, мені просто нмагаються сказати про те, що мені не личить посмішка. Та я й сама про це знаю. Іноді просто хочеться приміряти щось нове, абсолютно для мене неприпустиме й непристойне. Так само, як, наприклад, гламурній блондинці могло б захотітись одягтись неформалкою й піти на вечірку до гопників.