It should be like this
Для когось правила існують зовсім не для того, аби порушувати. Особисто я вигадую і свої - щоб не так боляче було існувати. Трохи допомагає, особливо коли забуваюсь і роблю щось, що не відповідає моєму вікові і становищу. Правила допомагають уникати таких помилок.
Одне з них - іти, коли з"являється та сама. Раз провела дослід і не пішла - так, я про Д. Наслідки тягнуться й досі. Та й спілкуватись із кимось, хто вже належить до іншої половини світу - боляче. Неважливо чому, і, мабуть, я не зможу цього пояснити ні в якій формі жодною з тих мов, якими володію. Не бачу й сенсу - тоді зненавиджу себе іще більше, і наближу логічне завершення раніше, ніж цього літа.
Проте кожного разу, зникаючи, я лишаю коротку інформацію. Людина, від якої йду, може завжди звернутись до мене, коли їй погано. І це справді так - якщо дійсно погано, я прийду й допоможу. А тоді знов зникну - так справді буде краще, адже хоч якась користь (сподіваюсь) буде, і позбавлю людину свого неадекватно-агресивного ставлення до тої, щасливої, потрібної. Nothing ever comes of nothing - думаю, прихильникам індастріалу знайомі ці слова та творчість їхнього автора. Це до того, що мої правила не виникають на порожньому місці, а випливають із бажання не завдавати болю й не відчувати його.
Цей випадок - саме такий. Погано - і я тут, бо треба. Сама була у подібному становищі, і знаю, як це, просто не можу лишитись осторонь, бо мені не закладено іншої моделі поведінки. Така програма: ситуація-реакція. Інакше бути не може. Проте це спокійно може бути одиничним випадком. Сталося - я відреагувала належним (сподіваюсь) чином. І це не зобов"язує до подальшого порушення моїх правил - далі так само існуватиме різниця світів. Коли щось трапляється - інакше: у певні моменти не одна людина звертається до потойбічних сил.
Так має бути - що мені ніхто не треба, бо не судилось бути the only one. І набридло бути a face in the crowd, хоча зазвичай так і доводиться - бо лише так можна вийти за межі дому. Що, на жаль, доводиться робити. І тільки написані на посвідченнях та інших документах дані відрізняють мене від мільйонів інших. І ніщо більше. Схожа на... (вставте потрібне ім"я).
Настав випадок. Мої дії - закономірні й не дивні для мене самої. А після будь-чого усе рано чи пізно стає на свої місця.
Одне з них - іти, коли з"являється та сама. Раз провела дослід і не пішла - так, я про Д. Наслідки тягнуться й досі. Та й спілкуватись із кимось, хто вже належить до іншої половини світу - боляче. Неважливо чому, і, мабуть, я не зможу цього пояснити ні в якій формі жодною з тих мов, якими володію. Не бачу й сенсу - тоді зненавиджу себе іще більше, і наближу логічне завершення раніше, ніж цього літа.
Проте кожного разу, зникаючи, я лишаю коротку інформацію. Людина, від якої йду, може завжди звернутись до мене, коли їй погано. І це справді так - якщо дійсно погано, я прийду й допоможу. А тоді знов зникну - так справді буде краще, адже хоч якась користь (сподіваюсь) буде, і позбавлю людину свого неадекватно-агресивного ставлення до тої, щасливої, потрібної. Nothing ever comes of nothing - думаю, прихильникам індастріалу знайомі ці слова та творчість їхнього автора. Це до того, що мої правила не виникають на порожньому місці, а випливають із бажання не завдавати болю й не відчувати його.
Цей випадок - саме такий. Погано - і я тут, бо треба. Сама була у подібному становищі, і знаю, як це, просто не можу лишитись осторонь, бо мені не закладено іншої моделі поведінки. Така програма: ситуація-реакція. Інакше бути не може. Проте це спокійно може бути одиничним випадком. Сталося - я відреагувала належним (сподіваюсь) чином. І це не зобов"язує до подальшого порушення моїх правил - далі так само існуватиме різниця світів. Коли щось трапляється - інакше: у певні моменти не одна людина звертається до потойбічних сил.
Так має бути - що мені ніхто не треба, бо не судилось бути the only one. І набридло бути a face in the crowd, хоча зазвичай так і доводиться - бо лише так можна вийти за межі дому. Що, на жаль, доводиться робити. І тільки написані на посвідченнях та інших документах дані відрізняють мене від мільйонів інших. І ніщо більше. Схожа на... (вставте потрібне ім"я).
Настав випадок. Мої дії - закономірні й не дивні для мене самої. А після будь-чого усе рано чи пізно стає на свої місця.