Feb 09, 2009 00:45
Я занадто звикаю до людей. А потім дуже боляче, коли перестають спілкуватись, бо більше не потрібно.
Намагаюсь виховувати себе і не відкриватись більше. Так легше і менш болісно потім. Намагаюсь - то, на жаль, не значить, що вдається.(Як писала одна із співробітниць у закадровому тексті, "...цілий вечір ведучі намагались підтримувати святковий настрій..." - за що їй влетіло, бо якщо намагались - то. значить, не вдалось)
І тепер знову порожньо... Колись я таки розіб'ю телефон об стіну. Свідомо, так, як треба.
Усвідомила, що у моєму віці непривабливих люблять, коли вони мають гроші, або досягнення...
біль,
зв'язок,
самотність,
друзі,
люди,
висновки