Декілька хвилин Д.

[gothic_orchid]

Декілька хвилин розмови з Д.  - ефект як від легкого наркотика. Принаймні так, як би я його собі уявляла на основі того, що показують у кіно. Знаю, що потім буде страшно й боляче. Але вже не можу відмовитись.
Розмовляю, і хочеться зробити те, що ще влітку дозволяла собі. Боюся, він вже зрозумів, що мені "аби спитати". Щоб хоч мати background, якусь основу для мрії і сну, де він не під владою блЯндинки. а я - не потвора. У тому самому світі, де, навіть як темно, не зникають квіти. Там, де я не сама. У несправжньому світі, звичайно. Із зачиненими вікнами у реальний бік і широко відчиненими у штучний.
Якщо статус залишиться таким - може, за декілька місяців я випадково опинюся у правильному місті з правильним номером телефона. Як ні - мене завалить роботою. Але весь час забуваю, що це вже не 2005, і мені вже набагато більше, ніж тодішні **, що тепер я після 3-х операцій, без почуття стилю і здатності писати нормальні статті. А тоді я думала, що до кожного можна знайти підхід і що я це вмію. Тепер же я вмію тільки "розговорити" - почати розмову, а тоді людина сама мені розтріпає про все...
Лишається не вилазити із уявного світу. Де не правлять freak whores і нема суперника на полі...