Negative - Photo
Двоє довбаних щасливих мені зіпсували фотку. Мало бути чергове фото самотності...
...На газоні клубочком згорнувся милий собачка. Більше не було нікого. Тільки отой газон, декілька дерев на background'i... Дістала фотоапарат, підібралась ближче, намагаючись не розбудити тваринку. Зробила перше фото - попливло, стояти було незручно й трусились руки. Далі - ще одне, трохи краще, але не те, що хотіла, знов не те. Третє - має вийти.
А х** вам! Тут просто переді мною звідкись виникла гидка парочка, стали й бридко лизались декілька секунд, а тоді почали кликати пса - й дивились на мене. На моє щастя, прийшов ще один собачка - точно такий же, як той - і підійшов до того, що спав. Я знову намагалася зловити момент - і огидні люди знов опинились переді мною, закриваючи все, що треба, і порушуючи собачу ідилію. Щось мені таки вдалось, але то так, для себе. А ось щасливі мене з кожним днем дратують все більше й більше.
Блядь, якого хріна було ще й витріщатись на мене? І ще й посміхатись? Довбойоби облизані, заєбали нах**. Хай би трахались десь собі вдома чи в кущах, але не псували мені настрій і роботу. Нахабство іноді переходить усякі межі. У більшості випадків не звертаю уваги - нерви дорожчі. Але щасливі просто на голову лізуть...
...На газоні клубочком згорнувся милий собачка. Більше не було нікого. Тільки отой газон, декілька дерев на background'i... Дістала фотоапарат, підібралась ближче, намагаючись не розбудити тваринку. Зробила перше фото - попливло, стояти було незручно й трусились руки. Далі - ще одне, трохи краще, але не те, що хотіла, знов не те. Третє - має вийти.
А х** вам! Тут просто переді мною звідкись виникла гидка парочка, стали й бридко лизались декілька секунд, а тоді почали кликати пса - й дивились на мене. На моє щастя, прийшов ще один собачка - точно такий же, як той - і підійшов до того, що спав. Я знову намагалася зловити момент - і огидні люди знов опинились переді мною, закриваючи все, що треба, і порушуючи собачу ідилію. Щось мені таки вдалось, але то так, для себе. А ось щасливі мене з кожним днем дратують все більше й більше.
Блядь, якого хріна було ще й витріщатись на мене? І ще й посміхатись? Довбойоби облизані, заєбали нах**. Хай би трахались десь собі вдома чи в кущах, але не псували мені настрій і роботу. Нахабство іноді переходить усякі межі. У більшості випадків не звертаю уваги - нерви дорожчі. Але щасливі просто на голову лізуть...