"Малголланд драйв" (2001)
Вчора сходив з дружиною в кіно на славетну, та одну з найвеличніших стрічок 21-го століття, "Малголланд драйв" Девіда Лінча.
Цей фільм для справжніх кіноманів таких як я, та тих в кого стандартні Голлівудські кіна вже викликають оскому на обличчі тільки від назви. Тут все навпаки. Банальна історія донесена та знята не банально, з використанням саспенсу, драми, заплутаності, ігри розуму, алюзій, відсилань, багатошаровості, натякам, психологічним витівкам і таке інше. Фільм межує з сюрреалізмом та змушує думати під час перегляду, а також замислитись після, залишаючи цікавий посмак з нотками приємного мандражу всередині. А подумати є над чим. Лінч майстерно на повну потужність використовує всі засоби візуалізації, щоб глядач сам складав пазли картини до купи, саме туди куди треба. Але є одне але, зазвичай в пазлах є взірець по якому складаєш, тут його немає, доводиться спочатку навмання придивлятись де який момент, епізод пасує до іншого, бо зняти вони не лінійно, а деякі взагалі є містичною алюзією на події. Хоча, якщо уважно дивитись, та звертати увагу на деталі, то це - велика підказка, щоб повністю розгорнути сюжет та вибудувати його лінійно. Доведеться покопирсатися в психології персонажів, зануритись в пекучій біль який спонукав на відчайдушний вчинок, а також прийняти разом з героїнею його наслідки. Тут треба пам'ятати, що все показане не таке насправді як нам здається. Нам насправді, трохи завуальовано, натяками, маленькими епізодичними моментами, показали "кухню" Голлівуду, бездушну та безжальну машину, яка може перемолоти наївну дівчинку яка приїхала здалеку підкоряти омріяний Олімп, проте не була готова до підступності, підкилимних ігор, тіньових угод, лицемірства та зухвалості. Це все просто відразу звалилось на молоду акторку і вона не винесла такого важкого гніту. І знову ж таки настільки візуально естетично показана ця частина поневірянь героїні, що викликає щирий захват. А кінець фільму плавно перетворюється на початок, коло замикається, хоча, знову ж таки не всі крапки розставлені над і. Глядачам є над чим поміркувати, чи це все відбулось насправді, чи не все, чи взагалі все вигадка, чи ілюзія в суміші зі справжніми подіями.
Лінч - майстер саспенсу та трилеру. Тут використовуючи подекуди тремтячу камеру від першої особи, він передає неймовірне напруження та страх героїні, також камера зі швидким наїздом на крупний план героїні робить сильний акцент на емоційному стані, що передує якомусь поворотному моменту. Чи вільна, ручна камера, наче крадькома йде за героями, чи визирає з-за кущів, таке враження що це глядач знаходиться поруч і сам дивиться.
Тут не треба навіть, щось конкретно розповідати чи на щось натякати, це треба просто дивитись як витвір кінематографічного мистецтва і самому скласти картину з пазлів які розкидані продовж всієї стрічки, адже це справжній фільм-загадка. Тому бажаю приємного перегляду та цікавих емоцій.